Малкович Іван Антонович — Вікіпедія

Малкович Іван Антонович
Народився	10 травня 1961(1961-05-10) (63 роки) Нижній Березів, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство	Україна
Діяльність	поет, видавець
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Діти	Малкович Тарас Іванович
Нагороди
Малкович Іван Антонович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Іва́н Анто́нович Малко́вич (нар. 10 травня 1961(19610510), Нижній Березів, Косівський район, Івано-Франківська область) — український поет і видавець, власник і директор видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Живе і працює в Києві.

Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому Косівського району на Івано-Франківщині в сім'ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич). Родина належить до нащадків галицької околичної шляхти, що печатала гербом Сас^[2][3].

1976 — після закінчення школи в Нижньому Березові вступив на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д. Січинського

1980 — закінчив Івано-Франківське музичне училище.

1980 — вступив на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

6 січня 1981 — перша велика поетична публікація в газеті «Літературна Україна» (зі вступним словом Д. Павличка).

1981 — став переможцем поетичного турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені.

1984 — побачила світ перша поетична збірка «Білий камінь» (К.: Молодь). «Найніжніша скрипка України» — так назвала автора Ліна Костенко у видавничій рецензії на збірку.

1985 — отримав диплом філолога-україніста Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.

1986—1987 — редактор дошкільної літератури у видавництві «Веселка». Того ж року став наймолодшим (на той час) членом Спілки письменників СРСР.

1986 — одружився зі скрипалькою Яриною Антків.

1987—1991 — редактор відділу поезії у видавництві «Молодь».

1987 — перший лауреат премії «Бу-Ба-Бу» за найкращий вірш року.

1988 — вийшла друга поетична збірка «Ключ» (К.: Молодь).

1989 — долучився до організації першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона рута».^[4]

1991—1992 — працював у редакції дитячого журналу «Соняшник».

1992 — головний редактор дитячих програм студії «Укртелефільм».

1992 — вийшла третя поетична збірка «Вірші» (К.: Український письменник).

З 1992 р. — власник, директор і головний редактор першого приватного (на початках виключно дитячого) видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га.

1997 — побачила світ четверта книга поета «Із янголом на плечі» (К.: Поетична аґенція «Княжів»).

Автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема «Українська абетка», «Улюблені вірші», «100 казок» та ін.

2004 — Форум видавців у Львові визнав І. Малковича найкращим директором видавництва в Україні. Тоді ж він став кавалером міжнародного Ордену Усмішки.

У 2004, 2008 та 2009 рр. входив до «Топ-100 найвпливовіших людей України» щорічного рейтингу журналу «Корреспондент».

2006 — вихід 5-ї поетичної книжки «Вірші на зиму» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

2008 — почав видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ЗІ» «дорослу» літературу.

2010 — світ побачила книжка вибраного І. Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) «Все поруч» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу Форуму видавців у Львові — 2010.

2012 — виходить третій — кінцевий — том тритомника «100 КАЗОК» та другий том тритомника «Улюблені вірші».

2012 — Іван Малкович став «ЛЮДИНОЮ ДЕСЯТИЛІТТЯ» у Рейтингу журналу «Кореспондент».

2012 — «А-ба-ба-га-ла-ма-га» разом із компанією «Київстар» та іншими ввійшла до п'ятірки Рейтингу журналу «Компаньйон» «КОМПАНІЇ, ЯКІ НАДИХАЮТЬ».

2013 — у серії «Українська Поетична Антологія» вийшла поетична збірка Івана Малковича під назвою «Подорожник з новими віршами» («А-ба-ба-га-ла-ма-га»).

Вірші І. Малковича перекладено понад 10 мовами (англійською, німецькою, італійською, російською, польською та ін.).

Зовнішні відеофайли
	Іван Малкович. Виступ на церемонії вручення Національної премії імені Тараса Шевченка.

• Орден Усмішки (2004, Польща).
• Національна премія України імені Тараса Шевченка 2017 року — за книгу поезій «Подорожник з новими віршами»^[5].

• Білий камінь (1984)
• Ключ (1988)
• Вірші (1992)
• Із янголом на плечі (1997)
• Вірші на зиму (2006)
• Все поруч (2010)
• Подорожник (2013)
• Подорожник з новими віршами (2016)
• Яксу́нині береги (2020)

У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[6]

У лютому 2019 року разом з Максимом Стріхою вийшов з Українського ПЕН-центру на знак протесту проти одноосібної заяви нового керівництва на підтримку «одного студента-пройдисвіта, який постійно глумиться з усього українського і захисників України…».^[7][8]

Вважає Порошенка «єдиним справжнім політиком серед усіх наших президентів», підтримав його на виборах у березні 2019 р.^{[9][неавторитетне джерело]}

Прародич Івана Малковича селянин Степан Арсенич з Нижнього Березова, врятував Івана Франка (згідно його власних спогадів) від голодної смерті коли той у березні 1880 їхав до Кирила Геника в Нижній Березів і був заарештований у звинуваченні в замаху на війта села Москалівка (Косів) і провів у в'язниці Коломиї 98 днів і його знесиленого саме Степан Арсенич на бричці привіз до Нижнього Березова. Іван Малкович вважає, цей факт пов'язаний з тим, що він назвав своє видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га» саме на честь оповідання Івана Франка «Грицева шкільна наука».^[10][11][12]

Іван Малкович. «Люблю тебе впізнавати на всіх картах світу...»: https://www.youtube.com/watch?v=7Nvslgwt5L4 [Архівовано 18 травня 2022 у Wayback Machine.]

• Малкович Іван Антонович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 52.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Малкович Іван Антонович

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Малкович Іван Антонович

• Нація повинна боронити свою мову більше ніж територію, — ІВАН МАЛКОВИЧ — 5.10.2017 (ВІДЕО)
• Вірші Малковича [Архівовано 18 жовтня 2005 у Wayback Machine.]
• Зустріч з Іваном Малковичем в рамках проекту «Від книги до мети» [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Вірші Івана Малковича
• Яксу́нині береги музики і поезії: Олександр Ірванець про нову збірку Івана Малковича // Читомо [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]

• Біографія Івана Малковича [Архівовано 26 квітня 2012 у Wayback Machine.]
• Особисте досьє Івана Малковича [Архівовано 6 лютого 2011 у Wayback Machine.]