Рибалко Микола Олександрович — Вікіпедія
Рибалко Микола Олександрович | |||
---|---|---|---|
Народився | 14 лютого 1922 Оріхово-Василівка, Бахмутський повіт, Донецька губернія, Українська СРР | ||
Помер | 8 липня 1995 (73 роки) Краматорськ, Донецька область, Україна | ||
Країна | СРСР Україна | ||
Діяльність | письменник, поет | ||
Учасник | німецько-радянська війна | ||
Членство | СП СРСР | ||
Партія | КПРС | ||
Нагороди | |||
Премії | |||
Мико́ла Олекса́ндрович Риба́лко (14 лютого 1922, Оріхово-Василівка, Бахмутський повіт, Донецька губернія, Українська СРР — 8 липня 1995, Краматорськ, Донецька область, Україна) — український поет, автор понад двох десятків поетичних збірок, лауреат літературної премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1968 рік), лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка (1985 рік).
Народився 14 лютого 1922 року в селянській родині в с. Оріхово-Василівка, тепер Минківської сільської ради Бахмутського району Донецької області. За фахом філолог, закінчив Дніпропетровський університет. Учасник Другої світової війни, артилерист, командир роти та батальйону. У 1945 після поранення втратив зір. Нагороджений державними бойовими та трудовими орденами і медалями.
- Золото у кожного в душі. — Донецьк: Східний видавничий дім. — 2010. 296 с.
- Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |