Лапський Остап Васильович — Вікіпедія

Лапський Остап Васильович
Народився	7 липня 1926(1926-07-07) Гуцькиd, Кобринський повіт (Польща), Поліське воєводство, Польська Республіка
Помер	20 жовтня 2012(2012-10-20) (86 років) Варшава, Республіка Польща
Поховання	Варшава
Країна	Республіка Польща
Діяльність	поет, філолог, письменник
Сфера роботи	мовознавство
Alma mater	Вроцлавський університет (1952) і Варшавський університет (1957)
Заклад	Варшавський університет
Нагороди

Оста́п Ла́пський  (справжнє ім'я Євстахій Васильович; 7 липня 1926, Гуцьки — 20 жовтня 2012, Варшава) — український поет, літературознавець, перекладач, публіцист у Польщі; учасник руху «Солідарність». Лауреат Шевченківської премії за 2007 рік^[a].

Народився 7 липня 1926 року в селі Гуцьках (нині Кобринський район Берестейської області, Білорусь). 1952 року закінчив Вроцлавський, у 1957 році — Варшавський університети, в яких вивчав українську філологію.

Жив у Варшаві. Упродовж 1955–1957 років працював лексикографом у Польсько-радянському інституті та одночасно у 1956–1957 роках — літературним редактором українського тижневика «Наше слово». Протягом 1957–1980 років викладав українску філологію на кафедрі україністики Варшавського університету, одночасно у 1966–1982 роках та з 1992 року працював у лінгвістичній редакції Польського радіо. Помер у Варшаві 20 жовтня 2012 року.

Автор збірок:

• «Деякі елегії та дещо інше» (1982);
• «Мій почитачу» (2000);
• «Себе: розшукую?!» (Варшава, 2003);
• «Обабіч: істини?!» (Варшава, 2003);
• «Собі: назустріч?!» (Варшава, 2006).

Поезії та есеї друкував у польських часописах «Наше слово», «Наша культура», «Гомін», в Україні в журналах «Дніпро», «Прапор» (з 1991 року — «Березіль»).

Написав статті «Шевченко в польській літературній критиці» і «Тарас Шевченко — великий син України».

Переклав польською мовою ряд творів Тараса Шевченка, Павла Тичини, Віталія Коротича і українською — Юліуша Словацького, Ципріана Норвіда, Владислава Броневського, Юліана Тувіма, Єжи Герасимовича та інших.

Написав низку шкільних підручників з української мови.

• Дністровий Анатолій. «Остап Лапський» // Письмо з околиці: статті й есеї. — Київ: Грані-Т, 2010, сторінки 21-23;
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.;
• Лапський О. Про себе сам (дещо) // Сучасність. — 1996. –№ 7-8. — сторінки 11-14;
• Козак О. Варшавський бард — Остап Лапський // Сучасність. — 1996. — № 7-8. — сторінки 150—158;
• Красовський І. Д. Лапський Остап // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н., сторінки 131—132;
• Остап Лапський // Українського цвіту по всьому світу. — Київ: ТОВ «Світ Успіху», 2008. — сторінки 138—139;
• Соболь В. До джерел поетики Остапа Лапського // Не будьмо тінями зникомими: Навчально-методичний посібник. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. –сторінки 105—113;
• Яручик В. Особливості світосприйняття поезії Остапа Лапського // Поетика художнього твору та проблеми його інтерпретації. Збірник наукових праць / За редакцією З. Гузара, Н. Лисенко та інших — Донецьк — Дрогобич: Коло, 2002. — сторінки 162—170;
• Заброварний С. Лапський Остап // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.