Міщенко Дмитро Олексійович — Вікіпедія

Міщенко Дмитро Олексійович
Міщенко Дмитро Олексійович
Народився	18 листопада 1921 ; Степанівка Перша, Україна
Помер	4 квітня 2016 (94 роки) ; Київ, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	письменник, літературознавець, редактор
Сфера роботи	творче та професійне письмоd, історичний роман, літературознавство і редагування
Alma mater	Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1951)
Мова творів	українська
Жанр	Історична проза[d]
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	; медаль А. С. Макаренка (1982)

Дмитро́ Олексі́йович Мі́щенко (18 листопада 1921, Степанівка Перша — 4 квітня 2016, Київ) — український письменник, літературознавець, кандидат філологічних наук з 1955 року; член Спілки письменників України з 1956 року.

Життєпис

Народився 18 листопада 1921 року в селі Степанівці Першій (нині Приазовський район Запорізької області, Україна) в селянській сім'ї. У 1941 році закінчив середню школу. У Червоній армії з серпня 1941 року^[2]. Після короткострокового навчання в Краснодарському мінометному училищі відбув на фронт німецько-радянської війни. Як командир батареї польової артилерії брав участь у боях на Південному, Сталінградському, Південно-Західному, Першому, Другому та Четвертому Українських фронтах, у штурмі Берліна і звільненні Праги. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня (23 травня 1944), Червоної Зірки (23 жовтня 1944)^[2]. Член ВКП(б) з 1945 року.

Протягом 1946—1951 років навчався на філологічному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а з 1951 по 1954 рік — в аспірантурі того ж університету. 1955 року захистив кандидатську дисертацію «Розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського»^[3].

Був на видавничий роботі, зокрема у 1954—1956 роках працював старшим редактором видавництва «Радянський письменник»; у 1956—1961 роках — заступником головного редактора Держлітвидаву України; у 1961—1964 роках — старшим редактором та у 1964—1973 роках — головним редактором видавництва «Радянський письменник»^[3]. Помер у Києві 4 квітня 2016 року.

Творчість

Друковатися почав з 1949 року (стаття «Великий реаліст» про Панаса Мирного). У творчому доробку — повісті, оповідання, романи, зокрема історичні. Писав про сучасність і героїчне минуле українського народу. Автор книжок:

оповідання і повісті

«Сини моря» (1955);
«Весняна повінь» (1960);
«Батьківська лінія» (1960);
«Доля поета» (1961);
«Очі дівочі» (1964);
«Шибенники» (1965);
«Ніна Сагайдак» (1966; 1970, 1986 — російською);
«У морі затишку немає» (1970);
«Віра, надія, любов» (1971; 1979, 1991 — російською);
«Особисто відповідальний» (1973; 1974 — російською; 1978 — болгарською);
«Земля гонить соки» (1976);
«Друге заміжжя» (1980);

романи

«Сіверяни» (1959, 1961, 1969, 1981, 1999; 1972 — російською; 1986 — англійською);
«Чому несходяться дороги» (1963, 1967, 1971; 1974 — російською);
«Вітри приносять грозу» (1968, 1971, 1981; 1979 — російською);
«Честь роду» (1977, 1986);
«Найвищий закон» (1978, 1981; 1986, 1991 — російською);
«Синьоока Тивер» (1983, 1985, 1986, 1991; 1990—1991, 1996 — російською);
«Лихі літа ойкумени» (1985, 1991; 1990-91 — російською);
«Розплата» (1987, 1991);
«Полювання на Жар-птицю» (1990);
«Хліб наш насущний» (1990);
«Бунтівний князь» (1993);
«Батальйон необмундированих» (1995; 1991 — російською);
«Згубні вітри над оазою» (1997);
«Не полишу тебе самотньою» (1997).

Автор монографії «Розвиток реалізму в творчості Михайла Коцюбинського» (1957).

1991 у Києві вийшло 2-томне видання «Вибрані твори».

В останні роки життя часто виступав у пресі з публіцистичними статтями.

Відзнаки

Медаль «За трудову відзнаку» (1971);
Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1981);
Медаль Антона Макаренка (1982, за роман «Вітри приносять грозу»);
Премія імені Фадєєва (1989);
Державна премія України імені Тараса Шевченка (1993, за збірки «Полювання на жар-птицю» та «Особисто відповідальний»)^[3].

Сім'я

Батько Олексій Михайлович (1884—1924) і мати Параска Опанасівна (1883—1953) — селяни;
Дружина Ніна Василівна (нар. 1929) — учителька української мови і літератури, пенсіонерка;
Син Михайло (нар. 1962) — український соціолог, кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, старший консультант Національного інституту стратегічних досліджень, заступник директора соціологічних програм Центру Разумкова;
Син Дмитро (1964) — провідний інженер Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України^[3].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ ^а ^б Мищенко Дмитрий Алексеевич / Память народа. (рос.)
↑ ^а ^б ^в ^г Міщенко Дмитро Олексійович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Література

Міщенко Дмитро Олексійович // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — Київ : Радянський письменник, 1960. — С. 580 с. . — С. 330—331;
Міщенко Дмитро Олексійович // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд.: В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1981. — 327 с. — С. 180—181;
В. А. Бурбела. Міщенко Дмитро Олексійович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3 : К–Н., С. 388;
Міщенко Дмитро Олексійович // Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — 768 с. — ISBN 978-966-7575-81-6. — С. 397.
Міщенко Дмитро Олексійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 264-265.;
В. А. Бурбела. Міщенко Дмитро Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.

Біографії Українська література Київ

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Чеська_національна_авторитетна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-1] а ^б ^в ^г Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

[ПН-2] а ^б Мищенко Дмитрий Алексеевич / Память народа. (рос.)

[КШП-3] а ^б ^в ^г Міщенко Дмитро Олексійович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

[1]

[2]

[3]

Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України
Нормативний контроль	GND: 1051694035 · GKG: /g/121hltx7 · ISNI: 0000000363841942 · MAK: 9810596975505606 · NKC: js2009244477 · VIAF: 228222483

п о р Лауреати Шевченківської премії з літератури
1962—1970	Гончар, Тичина (1962) • Сосюра, Григорій Тютюнник (1963) • Тихонов, Малишко (1964) • Бажан, Вільде (1965) • Панч (1966) • Ле (1967) • Новиченко (1968) • Головко (1969) • Збанацький, Канівець, Нагнибіда (1970)
1971—1980	Козаченко (1971) • Воронько (1972) • Гордієнко, Ушаков (1973) • Загребельний (1974) • Собко (1975) • Драч (1976) • Коломієць, Павличко (1977) • Земляк (1978) • Дмитерко (1979) • Мушкетик, Стельмах (1980)
1981—1990	Дімаров, Титов (1981) • Мороз (1982) • Олійник (1983) • Вишеславський, Сизоненко, Яворівський, Вінграновський (1984) • Іваничук, Рибалко, Гуцало (1985) • Забаштанський, Іваненко (1986) • Костенко, Дмитренко (1987) • Шевчук (1988) • Григір Тютюнник (1989) • Пушик, Білоус (1990)
1991—2000	Стус, Білик (1991) • Антоненко-Давидович, Багряний, Дрозд, Роговий, Калинець, Мельничук, Мовчан, Лубківський (1992) • Коломієць, Міщенко, Руденко, Сапеляк, Талалай, Гоян (1993) • Голобородько, Світличний, Чендей, Апанович, Лупій (1994) • Захарченко, Кочур, Сверстюк, Симоненко, Федорів (1995) • Базилевський, Міняйло, Жиленко, Іванченко (1996) • Скунць, Ульяненко (1997) • Андріяшик (1998) • Кремінь (1999) • Гнатюк, Нечерда (2000)
2001—2010	Пашковський (2001) • Римарук (2002) • Герасим'юк, Медвідь (2003) • Слапчук (2004) • Воробйов, Матіос, Слабошпицький (2005) • Гусейнов, Качуровський, Кичинський (2006) • Лапський, Федюк, Турконяк (2007) • Вовк, Голота, Перебийніс (2008) • Гірник (2009) Андрусяк, Іванов, Пагутяк (2010)
2011—2020	Шкляр (2011) • Мідянка, Рутківський (2012) • Горлач (2013) • Дочинець (2014) • Буряк (2015) • Малкович (2017) • Андієвська (2018) • Забужко (2019) • Кіяновська, Прохасько (2020)
2021—2030	Луцишина (2021) • Горіха Зерня (2022) • Калитко (2023) • Лазуткін, Чорногуз (2024)

Міщенко Дмитро Олексійович

Народився	18 листопада 1921(1921-11-18) Степанівка Перша, Україна
Помер	4 квітня 2016(2016-04-04) (94 роки) Київ, Україна
Країна	СРСР Україна
Діяльність	письменник, літературознавець, редактор
Сфера роботи	творче та професійне письмо^d^[1], історичний роман^[1], літературознавство^[1] і редагування^[1]
Alma mater	Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1951)
Мова творів	українська
Жанр	Історична проза^[d]
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	медаль А. С. Макаренка (1982)