Дунін зі Скшинського — Вікіпедія

Домінік Дунін зі Скшинського
пол. Dominik Dunin (Donin) ze Skrzyńska
Herb Łabędź
Herb Łabędź
родовий герб Лебідь родини Дуніних
підканцлер коронний
1412 — 1418
МонархВладислав II Ягайло
ПопередникМиколай Тромба
НаступникЯн Шафранєц

Народився1370
Помер22 липня 1418[1][2]
Відомий якполітик, католицький священник
КраїнаКоролівство Польське
БатькоАнджей Жешоткоd
Релігіякатолицька церква

Домінік Дунін (Донин) зі Скшинського гербу Лебідь (нар. бл. 1370 — пом. 22 липня 1418) — польський шляхтич, державний і церковний діяч Королівства Польського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Він був першим з роду, хто називався Дуніним. За однією з версій, саме від його імені Домінік (Донин пол. Donyn de Vylka, 1400) і походить це прізвище[3]. Хоча, у різних документах він названий різними іменами: Миколаєм (1404 і 1409)[4], Домініком (лат. Dominicus Andree de Skizino — у 4 буллах від 1410, 1414 і 1417 років); у цей же час згадується Ян, підканцлер з такою ж гідністю, як і Донин (краківський декан), Каспер Несецький врешті називає його Петром. Найімовірніше, звали його Домініком, інші імена були помилково записані у документах або стосувалися його попередника Миколая Тромби та наступника Яна Шафранєца на посаді підканцлера[5].

Народився близько 1370 року. Батько — Анджей званий Жешотком зі Скшинського (пом. 1413/1414), маршалок княжого двору і підкоморій сохачевський, мати — Збіґнєва з Бжезя[3], донька Збіґнєва з Бжезя, представниця родини Лянцкоронських. Мав рідних братів Кристина та Анджея, а також Мецлава та Миколая від іншого шлюбу батька та Беняша, Павла, Лутоша і Вєруша від іншого шлюбу матері.

Кар'єра

[ред. | ред. код]
Печатка Дуніна зі Скшинського, підканцлера коронного

Домінік користувався протекцією свого діда Збіґнєва з Бжезя, впливового державного діяча, великого маршалка коронного[6].

Церковна кар'єра

[ред. | ред. код]

Був каноніком сандомирським, влоцлавецьким, краківським, ґнєзненським, познаньським і крушвицьким, кустошем сандомирським[3], плебаном клодавським, деканом краківським (1415)[4]. Король Владислав II Ягайло подавав його кандидатуру на посаду єпископа познанського[7].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1404 року був писарем королівської канцелярії. 1412 року став підканцлером Королівства Польського. 1414 року був протонотаріусом апостольським. За його каденції усталився офіційний титул підканцлерів латиною vicecancellarius regni Poloniae. Брав участь у багатьох дипломатичних місіях і переговорах від імені короля, а саме 1409 року з Тевтонським орденом, 1410 року з Богемією[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Sejm-Wielki.pl — 2002.
  2. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 106. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. а б в г Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw». Warszawa, 1906, s. 294.
  4. а б Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 87.
  5. Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 88.
  6. Lechosław Wąsik, Uczestnicy wojny w 1410 roku związani z regionem radomskim. Klub Inteligencji Katolickiej im. Stefana Kardynała Wyszyńskiego w Radomiu. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 5 червня 2022.
  7. Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. T. 3., s. 438.

Література

[ред. | ред. код]
  • Polski Słownik Biograficzny, Т. 5, s. 471.