Едмон де Кусмакер — Вікіпедія

Едмон де Кусмакер
фр. Edmond de Coussemaker
Народився	19 квітня 1805(1805-04-19)[1][4][…] Баєль[5]
Помер	10 січня 1876(1876-01-10)[1][2][…] (70 років) Лілль
Країна	Франція
Діяльність	музикознавець, політик, композитор, музичний етнограф, правник, фольклорист
Знання мов	французька[1][6]
Членство	Академія надписів та красного письменства, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Комітет історичних та наукових робітd
Напрямок	класична музика
Посада	general councillor of Nordd, Mayor of Bourbourgd, President of the Comité flamand de Franced[7][8] і президент[d]
Батько	Dr. Charles Romain Stanislas de Coussemakerd[9]
Мати	Marie-Julie Reine Joets de Metershofd[9]
Родичі	Zoé Van Merrisd[10]
У шлюбі з	Marie Joséphine Uranie Mignard de La Mouillèred
Діти	Ignace de Coussemakerd, Nidia Anne Rachel de Coussemakerd[9] і Élie Henri Marie Félix de Coussemakerd[10]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Шарль Едмон Анрі де Кусмаке́р, правильно Каусема́кер (фр. Charles Edmond Henri de Coussemaker; 19 квітня 1805, Баєль — 10 січня 1876, Лілль) — франко-фламандський музикознавець.

З дитинства займався музикою, грав на скрипці та віолончелі, добре співав. 1825 року приїхав до Парижа, де вивчав юриспруденцію, а рівночасно навчався музичної композиції у Антоніна Рейха та оперного вокалу. В цей період Кусмакер писав витончену салонну музику — романси і кадрили, що нагадували то Белліні, то Россіні, то Меґюля.

1830 року Кусмакер завершив свою юридичну освіту і повернувся на північ Франції для продовження кар'єри: він був адвокатом в Дуе, потім суддею в Азебруку і Ліллі. Водночас він виступав із концертами як співак.

1835 року Кусмакер почав займатися історією музики, переважно середньовічною. Йому належать такі роботи, як «Історія гармонії в середні віки» (фр. Histoire de I'harmonie au moyen-âge; 1852), «Поліфоністи XII—XIII століть» (фр. Les harmonistes des XIIe et XIIIe siècles; 1864) та ін. Кусмакер підготував публікацію повних зборів творів Адама де ла Аля (1872) і випустив антологію середньовічних трактатів «Нова серія письменників про середньовічну музику» (лат. Scriptorum de musica Medii aevi nova series; 1864—1876; прийняте в науці скорочення — CS), протягом такої ж (раніше) антології Мартіна Герберта.

1853 року Кусмакер виступив засновником Фламандського комітету Франції — громадської організації, націленої на підтримку фламандської мови, літератури та культури на півночі Франції. Ця організація існує до нашого часу.

• Соловьёв Н. Ф. Куссемакер, Карл-Эдмунд-Генрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

• БРЕ/Кусмакер Едмон [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.].