Ендометрит — Вікіпедія

Ендометрит
На мікрографії хронічний ендометрит. Чітко видно лімфоцитарні плазмоцити та нейтрофіли.
На мікрографії хронічний ендометрит. Чітко видно лімфоцитарні плазмоцити та нейтрофіли.
На мікрографії хронічний ендометрит. Чітко видно лімфоцитарні плазмоцити та нейтрофіли.
Інші назвиpostpartum endometritis, endomyometritis
Спеціальністьгінекологія, акушерство
Симптомипідвищена температура тіла, біль у нижній частині живота, маткові кровотечі
Типигострий, хронічний[1]
Причиниінфекція
Фактори ризикуаборт, менструації, народження дитини
Лікуванняантибіотики
Прогнозиможливе лікування
Частота2% (following vaginal delivery),
10% (following scheduled C-section)[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10N71
DiseasesDB4283
MeSHD004716
CMNS: Endometritis у Вікісховищі

Ендометрит — запалення внутрішньої оболонки матки (ендометрію).[3] Супроводжуючими симптомами можуть бути: підвищена температура, біль у нижній частині живота, маткові кровотечі або виділення.[4] Найчастішою причиною є зараження після пологів.[5][6] Захворювання належить до спектру запальних захворюваннь органів малого тазу.[7]

Ендометрит буває у гострій та хронічній формі.[1] Гостра форма, як правило, розвивається внаслідок інфекції, яка потрапила через шийку матки після аборту, під час менструації, після пологів або в результаті спринцювання або розміщення внутрішньоматкової спіралі. Фактори ризику розвитку ендометриту після пологів включають також кесарів розтин та передчасний розрив оболонок плоду.[6] Хронічний ендометрит частіше трапляється після менопаузи. Діагноз може бути підтверджений біопсією ендометрію.[8]

Лікування проводиться із застосуванням антибіотиків.[6] Рекомендовано при лікувати ендометрит після пологів кліндаміцином з гентаміцином.[9] Також рекомендується пройти тест на виявлення гонореї та хламідіозу у групи ризику.[10] Хронічне захворювання можна лікувати доксицикліном.[10] Результати лікування зазвичай позитивні.[11]

Частота захворювань на ендометрит становить близько 2 % після вагінальних пологів, 10 % після запланованого кесаревого розтину та 30 % із розривом оболонок перед кесаревим розтином, якщо профілактичні антибіотики не застосовуються.[2] Термін «ендоміометрит» може використовуватися, якщо також запалений міометрій.[12] Захворювання також доволі поширене у інших тварин, наприклад, корів.[13]

Клінічні прояви

[ред. | ред. код]

Можлива підвищена температура тіла, біль у нижній частині живота, маткові кровотечі або виділення.[6][4]

Види

[ред. | ред. код]

Гострий ендометрит

[ред. | ред. код]

Для гострого ендометриту характерна інфекція. Вважається, що мікроорганізми, які найчастіше виділяють, потрапили під час аборту, занесені медичним обладнанням та забором фрагментів плаценти.[14] На сьогодні недостатньо доказів використання антибіотиків для профілактики ендометриту після ручного видалення плаценти за вагінальних пологах.[15] Гістологічно підтверджено, що при гострому ендометриті присутня нейтрофільна інфільтрація тканини ендометрію. Клінічним проявом є, як правило, підвищена температура та гнійні вагінальні виділення. Менструації після гострого ендометриту надмірні, і в найліпшому разі можуть пройти за 2 тижні із лікуванням антибіотиками — кліндаміцином та гентаміцином IV.

У деяких випадках хвороба була спричинена Mycoplasma genitalium та запальними захворюваннями органів малого тазу.[16][17]

Хронічний ендометрит

[ред. | ред. код]

Хронічний ендометрит характеризується наявністю плазматичних клітин у стромі. Може бути видно лімфоцити, еозинофіли і навіть лімфоїдні фолікули, але за відсутності саме плазматичних клітин цього недостатньо для підтвердження гістологічного діагнозу. Оскільки схожа картина може бути виявлена у приблизно 10 % усіх біопсій ендометрію, проведених через нерегулярні кровотечі. Найпоширенішими організмами є Chlamydia trachomatis (хламідіоз), Neisseria gonorrhoeae (гонорея), Streptococcus agalactiae (група B Streptococcus), Mycoplasma hominis, туберкульоз та різні віруси. Більшість з них здатні викликати хронічні запальні захворювання органів малого тазу. Пацієнтки, які страждають на хронічний ендометрит, також можуть мати рак шийки матки або рак ендометрію (хоча інфекційні фактори є більш поширеною причиною). Терапія антибіотиками в більшості випадків є лікувальною (залежить від причини виникнення), з досить швидким купіруванням симптомів за 2–3 дні. Жінки з хронічним ендометритом також мають високий ризик втрати вагітності, проте лікування поліпшує ситуацію.[18][19]

Піометра (гнійний ендометрит)

[ред. | ред. код]

Піометра означає наявний гній у порожнині матки.[20] Для розвитку піометри повинна бути як інфекція, так і блокування шийки матки. Ознаки та симптоми: біль у нижній частині живота (надлобковий), заціпеніння, гарячка та виділення гною при УЗД матки. Піометра лікується антибіотиками відповідно до виду культури та чутливості організму.[21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Dallenbach-Hellweg, Gisela; Schmidt, Dietmar; Dallenbach, Friederike (2010). Atlas of Endometrial Histopathology (англ.). Springer Science & Business Media. с. 135. ISBN 9783642015410. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  2. ↑ а б Gabbe, Steven G. (2012). Obstetrics: Normal and Problem Pregnancies (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 1146. ISBN 978-1437719352. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  3. ↑ Crum, Christopher P.; Lee, Kenneth R.; Nucci, Marisa R. (2011). Diagnostic Gynecologic and Obstetric Pathology E-Book (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 430. ISBN 978-1455708956. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  4. ↑ а б Ferri, Fred F. (2014). Ferri's Clinical Advisor 2015 E-Book: 5 Books in 1 (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 423. ISBN 9780323084307. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  5. ↑ Arora, Mala; Walavalkar, Rajalaxmi (2013). World Clinics: Obstetrics & Gynecology: Postpartum Hemorrhage (англ.). JP Medical Ltd. с. 237. ISBN 9789350904244. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  6. ↑ а б в г Cover of Hacker & Moore's Essentials of Obstetrics and Gynecology. Hacker & Moore's essentials of obstetrics and gynecology (вид. 6). Elsevier Canada. 2015. с. 276—290. ISBN 9781455775583.
  7. ↑ Sexually Transmitted Diseases & Pelvic Infections. Current diagnosis & treatment : obstetrics & gynecology (вид. 11). McGraw-Hill Education. 2012. с. Chapter 43. ISBN 978-0071638562.
  8. ↑ Lobo, Rogerio A.; Gershenson, David M.; Lentz, Gretchen M.; Valea, Fidel A. (2016). Comprehensive Gynecology E-Book (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 548. ISBN 9780323430036. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  9. ↑ Mackeen, AD; Packard, RE; Ota, E; Speer, L (2 лютого 2015). Antibiotic regimens for postpartum endometritis. The Cochrane Database of Systematic Reviews (2): CD001067. doi:10.1002/14651858.CD001067.pub3. PMC 7050613. PMID 25922861.
  10. ↑ а б 8. Williams Gynecology (вид. 3). McGraw Hill Professional. 2016. ISBN 9780071849081.
  11. ↑ Ferri, Fred F. (2014). Ferri's Clinical Advisor 2015 E-Book: 5 Books in 1 (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 423. ISBN 9780323084307. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  12. ↑ Hubert Guedj; Baggish, Michael S.; Valle, Rafael Heliodoro (2007). Hysteroscopy: visual perspectives of uterine anatomy, physiology, and pathology. Hagerstwon, MD: Lippincott Williams & Wilkins. с. 488. ISBN 978-0-7817-5532-0.
  13. ↑ Noakes, David E. (2009). Arthur's Veterinary Reproduction and Obstetrics E-Book (англ.). Elsevier Health Sciences. с. 411. ISBN 9780702039904. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  14. ↑ Endometritis - Pregnancy Articles. pregmed.org. 21 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 11 квітня 2018.
  15. ↑ Chongsomchai, C; Lumbiganon, P; Laopaiboon, M (20 жовтня 2014). Prophylactic antibiotics for manual removal of retained placenta in vaginal birth. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 10 (10): CD004904. doi:10.1002/14651858.CD004904.pub3. PMC 7390442. PMID 25327508.
  16. ↑ Cohen CR, Manhart LE, Bukusi EA та ін. (March 2002). Association between Mycoplasma genitalium and acute endometritis. Lancet. 359 (9308): 765—6. doi:10.1016/S0140-6736(02)07848-0. PMID 11888591. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  17. ↑ Ljubin-Sternak, Suncanica; Mestrovic, Tomislav (2014). Review: Chlamydia trachonmatis and Genital Mycoplasmias: Pathogens with an Impact on Human Reproductive Health. Journal of Pathogens. 2014 (183167): 3. doi:10.1155/2014/183167. PMC 4295611. PMID 25614838.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ Buzzaccarini G, Vitagliano A, Andrisani A, Santarsiero CM, Cicinelli R, Nardelli C, Ambrosini G, Cicinelli E (December 2020). Chronic endometritis and altered embryo implantation: a unified pathophysiological theory from a literature systematic review. Journal of Assisted Reproduction and Genetics. 37 (12): 2897—2911. doi:10.1007/s10815-020-01955-8. PMC 7714873. PMID 33025403.
  19. ↑ Rimmer MP, Fishwick K, Henderson I, Chinn D, Al Wattar BH, Quenby S (December 2020). Quantifying CD138+ cells in the endometrium to assess chronic endometritis in women at risk of recurrent pregnancy loss: A prospective cohort study and rapid review. The Journal of Obstetrics and Gynaecology Research. 47 (2): 689—697. doi:10.1111/jog.14585. PMID 33274569.
  20. ↑ Pyometra. American College of Veterinary Surgeons. 2004. Архів оригіналу за 21 лютого 2006. Процитовано 14 грудня 2006.
  21. ↑ Höglund, Odd Viking; Lövebrant, Johanna; Olsson, Ulf; Höglund, Katja (17 листопада 2016). Blood pressure and heart rate during ovariohysterectomy in pyometra and control dogs: a preliminary investigation. Acta Veterinaria Scandinavica. 58 (1): 80. doi:10.1186/s13028-016-0263-y. PMC 5112883. PMID 27855712.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Частина серії
Жіноче здоров'я
Портал Проєкт Стиль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ендометрит