Ерік Лессер — Вікіпедія

Ерік Лессер Ерік Лессер
Загальна інформація
Національність	німець
Громадянство	Німеччина  НДР
Місце проживання	Целла-Меліс, Німеччина
Народження	17 травня 1988(1988-05-17) (36 років) Зуль, Німеччина
Зріст	171 см
Вага	67 кг
Спорт
Країна	Німеччина
Вид спорту	біатлон
Клуб	SV Eintracht Frankenhain
Нагороди Олімпійські ігри Срібло Сочі 2014 індивідуальна гонка Срібло Сочі 2014 естафета 4×7,5 км Бронза Пхьончхан 2018 естафета Чемпіонати світу Золото Контіолагті 2015 персьют 12,5 км Золото Контіолагті 2015 естафета 4×7,5 км Срібло Осло 2016 естафета 4x7,5 км Срібло Естерсунд 2019 естафета 4x7,5 км Срібло Антерсельва 2020 одиночна змішана естафета Бронза Нове Место-на-Мораві 2013 естафета 4х7,5 км Бронза Антерсельва 2020 естафета 4x7,5 км
Ерік Лессер у Вікісховищі

Ерік Лессер (нім. Erik Lesser; нар. 17 травня 1988, Зуль, Німеччина) — німецький біатлоніст, дворазовий срібний призер олімпійських ігор, дворазовий чемпіон світу, призер чемпіонатів світу , дворазовий чемпіон Європи з біатлону, чемпіон світу серед юніорів, учасник та призер етапів кубка світу з біатлону.

Срібні олімпійські медалі Лессер виборов на іграх 2014 року в Сочі в індивідуальній гонці та естафеті.

Рік	Місце проведення	Інд	Спр	Пр	МС	Ест	ЗМ
2013	Нове Место-на-Мораві	34	12	14	5	3

• Дебют в кубку світу — 12 березня 2010 року в змішаній естафеті в Контіолахті — 2 місце.
• Перше попадання до залікової зони — 17 березня 2011 року в спринті в Осло — 40 місце.
• Перший подіум — 12 березня 2010 року в змішаній естафеті в Контіолахті — 2 місце.
• Перший особистий подіум — 28 листопада 2012 року в індивідуальній гонці в Естерсунді — 3 місце.

У 2010 році Ерік дебютував на етапах кубка світу з біатлону в Контіолахті, де провів 3 гонки. У своїй першій гонці Ерік разом з Каті Вільгельм, Магдаленою Нойнер та Сімоном Шемппом виборов 2 місце у змішаній естафеті. Далі Лессер виступав у спринті (44 місце) та гонці переслідування (51 місце), однак у заліковій зоні йому фінішувати не вдалося. У сезоні 2010/2011 Ерік брав участь у двох гонках заключного етапі Кубка світу, що проходив у норвезькому Осло. Показавши 40 місце у спринті та 24 у гонці переслідування, йому вдалося набрати залікові очки та за підсумками сезону увійти до загльного заліку біатлоністів, посівши 91 місце.

У сезоні 2011/2012 Лессер брав участь у шести гонках етапів Кубка світу, і лише у трьох з них йому вдалося фінішувати в заліковій зоні. Найкращий результат сезону, 22 місце у гонці переслідування, він продемонстрував на 8 етапі Кубка світу, що проходив у фінському Контіолахті.

Сезон 2012/2013 для Еріка став набагато кращим за попередні. Вже у першій особистій гонці сезону він здобув першу особисту нагороду — бронзу в індивідуальній гонці. Протягом перших шести етапів Ерік брав участь в усіх 14 особистих гонках, і лише в одній йому не вдалося набрати залікові бали. Продемонстровані результати дозволи йому пройти відбір і дебютувати на Чемпіонат світу з біатлону 2013 року, що проходив в Чехії. Дебют для Лессера видався досить непоганим: в спринті та пасьюті він фінішував в ТОР-15, в індивідуалці був 34-м, а в мас-старті — 5-м. В естефетній гонці він разом з Сімоном Шемппом, Андреасом Бірнбахером та Арндом Пайффером виборов брозову нагороду, яка стала його першою нагородою чемпіонатів світу. На заключних трьох етапах Ерік провів 8 особистих гонок, і лише в двох з них опинявся поза заліковою зоною, а на 7 етапі Кубка світу, що проходив у норвезькому Осло він виборов свою другу особисту нагороду - бронзу в мас-старті. Загалом протягом сезону йому вдалося набрати 518 балів та посісти 16 сходинку в загальному заліку біатлоністів.

• 2010-2011 — 91-е місце (18 очок)
• 2011-2012 — 65-е місце (49 очок)
• 2012-2013 — 16-е місце (518 очок)

У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.

• Місця 1–3: кількість подіумів
• Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
• В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
• Старти: кількість стартів
• Естафета: включно зі змішаною

• Профіль на сайті IBU [Архівовано 22 березня 2015 у Wayback Machine.]
• Профіль на сайті ФБУ [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]