Естрович Віктор Абрамович — Вікіпедія

Естрович Віктор Абрамович
Народження	1881 Расейняй, Ковенська губернія, Російська імперія
Смерть	грудень 1941 Дробицький Яр, Харків
Країна	Російська імперія  СРСР
Навчання	Петербурзький Інститут цивільних інженерів
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Харків
Архітектурний стиль	неоренесанс, модерн
Найважливіші споруди	Інститут медичної радіології імені С. П. Григор'єва і Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України
Естрович Віктор Абрамович у Вікісховищі

Естро́вич Ві́ктор Абра́мович (1881, м. Россієни — 1941, м. Харків) — видатний український архітектор, що працював у Харкові з 1912 року.

Естрович Віктор Абрамович народився в єврейській родині в м. Россієни (нині Расейняй) Ковенської губернії, у 1881 році. (нині Литва).

В місті Ростов-на-Дону закінив реальне училище, тобто училище, що готувало середній технічний персонал.

Навчався в Петербурзькому Інституті цивільних інженерів і закінчив його у 1907 році, отримав звання інженера-архітектора.

Розпочав власну працю архітектора в місті Олександрівськ (нині Запоріжжя в Україні), де вибудував багатоповерховий житловий будинок, два перші поверхи котрого відвели під банк.

Працював у Харкові з 1912 року. Починав працювати в стилі неоренесанс, вживав модернізовані форми історичних стилів, практикував різні напрями модерну.
Все життя архітектора надалі було пов'язане з містом Харковом. Первісно мешкав на вулиці Римарській, буд. 6 (до 1927 року). З 1928 року мешкав у будинку «Червоний банківець» (вулиця Алчевських, 6, Харків), який був збудований за його проєктом.

У Харкові був членом Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка (1912 року заснування), що об'єднував кращих творчих представників і митців міста.

У 1927 році було закінчене масштабне будівництво Другої міської лікарні з садом і парадним двором-курдонером (з використанням стилю неокласики), що нагадувало столичні, міські, палацові споруди 19 ст. (зараз Міська клінічна лікарня № 27).

Після початку німецько-радянської війни не зміг евакуюватися з Харькова через хворобу ніг. Був розстріляний фашистами разом із дружиною у Дробицькому Яру у грудні 1941 року^[1].

За часів Російської Імперії проєктував, переважно, будинки житлового призначення. У 20 — 30-ті роки його об'єктами були медичні заклади. Є автором проєктів поліклінік у Донецьку, Миколаєві, Дніпрі. Багато будинків, споруджених за його проєктами в Харкові, мають статус пам'яток архітектури Харкова.

• 1913 р. — особняк Гольберга по вул. Гольдбергівській, 104. Охоронний № 344. Нині адміністративна будівля.
• 1913 р. — прибутковий будинок по вул. Григорія Сковороди, 65/Німецькому в'їзду, 1. Охоронний № 195.
• 1914 р. — колишній прибутковий будинок братів Кац по вул. Полтавський Шлях, 22. Охоронний № 371.
• 1914 р. — колишній прибутковий будинок Фельдмана і приватна клініка по вул. Полтавський Шлях, 47/49. Охоронний № 283.
• 1914 р. — прибутковий будинок Мошкевича по вул. Сумській, 82. Охоронний № 95.
• 1925—1927 рр. — Друга міська лікарня по просп. Героїв Харкова, 197. Охоронний № 58. Співавтор Лінецький О. В.
• 1928 р. — житловий будинок «Червоний банківець» по вул. Алчевських, 6. Охоронний № 12.
• 1928—1930 рр. — рентгенакадемія по вул. Григорія Сковороди, 82. Охоронний № 16. Співавтор Молокін О. Г.
• 1932 р. — НДІ ендокринології по вул. Алчевських, 10.
• 1935 р. — Інститут гігієни праці по вул. Трінклера, 6. Охоронний № 42.
• 1939 р. — морфологічний корпус Медінституту по просп. Науки, 4. Охоронний № 37. Завершено після смерті автора. Фасад змінено у 1950-і рр. за проєктом Г. Д. Орєхової та П. І. Арєшкіна.

У Дніпрі за його проєктом збудовано будинок Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку (1911 рік) у неокласичному стилі на розі проспекту Яворницького та вулиці Воскресенської, де зараз розташоване Управління Національного банку України у Дніпропетровській області.^[2]

• 
  арх. В. А. Естрович. Особняк Гольберга (Харків), 1913 р. побудови
• 
  арх. В. А. Естрович. Харків., вул. Григорія Сковороди, 65. Прибутковий будинок, 1913 р.
• 
  арх. В. А. Естрович, Лінецький О. В. Харків. Друга міська лікарня, 1927 р.
• 
  арх. В. А. Естрович. Харків. Житловий будинок «Червоний банківець» 1928 р.
• 
  арх. В. А. Естрович. Харків. Морфологічний корпус медінституту, 1939 р.

В 2015 році, на будинку «Червоний банківець» (Харків, вул. Алчевських, 6), який у 1928 році побудував і де проживав архітектор, відбулося відкриття меморіальної дошки Віктору Естровичу^[3][4].

• Архітектура модерну
• Північний модерн

• Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник http://www.alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_012.html#estrovich [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX вв. http://www.kharkov.ua/culture/4.html [Архівовано 12 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Харьковские дома В. А. Эстровича https://web.archive.org/web/20131010062059/http://the-past.ho.ua/list-3-1-3.html
• Архитекторы Харькова — Строительный портал https://web.archive.org/web/20131219224640/http://stroy-info.com.ua/index.html?go=119
• С. Г. Чечельницкий (под редакцией) «Архитекторы Харькова», 2008 г.
• Тимофієнко В. І., Ейдумова Т. І. Естрович Віктор Абрамович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. P. 103 ISBN 978-3-933713-61-2.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Естрович Віктор Абрамович