Жабинці (Чортківський район) — Вікіпедія

село Жабинці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Васильковецька громада
Код КАТОТТГ	UA61060090020075267
Основні дані
Населення	527 (2014)
Поштовий індекс	48271
Телефонний код	+380 3557
Катойконіми	жабівчани
Географічні дані
Географічні координати	49°02′39″ пн. ш. 25°58′31″ сх. д.H G O
Водойми	Нічлава
Відстань до; районного центру	26 км
Найближча залізнична станція	Копичинці
Відстань до; залізничної станції	9 км
Місцева влада
Адреса ради	48257, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, буд. 54
Карта
	Жабинці
	Жабинці
Мапа
	Жабинці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Жабинці.

Жа́бинці — село в Україні, у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області. До 2015 адміністративний центр колишньої Жабинецької сільської ради.

Географія

Розташоване на берегах р. Нічлава (ліва притока р. Дністер), за 25 км від районного центру і 9 км від найближчої залізничної станції Копичинці. За 2 км на південь від Жабинців проліг автошлях Гусятин–Борщів. Географічні координати: 490 03´ пн. ш. 250 59´ сх. д. Територія — 1,66 кв. км. Дворів — 190 (2014). Населення — 527 осіб (2014).

Топоніміка

Назва походить, імовірно, від слова «жаби», яких тут було багато. За іншою версією – від міста Бинці, яке знаходилось між селами Жабинці, Коцюбинці і Лісками у 14–15 століттях. Після того, як татари зруйнували його, люди, що вижили заселили нові місця – одні розбудувалися «за Бинцями», а інші — коло «Бинців». З часом ці вислови перейшли в назви сіл — сусідів — Жабинці і Коцюбинці.

Історія

Давні часи

За археологічними даними, на території с. Жабинці існувало поселення часів України-Руси, на околицях села виявлено археологічні пам’ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур.

Середньовіччя, Новий Час

У польських письмових джерелах населений пункт уперше згаданий у 1443 р. як Старий Ярослав, котрий мав атрибути міста: замок, ратушу, земський суд.

У середині 15 ст. з волі польського короля місто Старий Ярослав і землі навколо нього з жителями дісталися польському шляхтичеві Бествінському, який згодом мав прізвище Копицінський (Копичинський). При ньому розпочалося переселення польських селян із-під Кракова у Старий Ярослав.

У 1477 році замок частково зруйнували орди кримського хана Менглі Ґірея. 1504 року Старий Ярослав знищила турецько-татарська орда, був повністю зруйнований замок, більша частина населення вбита, інша взята в ясир, а ті, хто вцілів, покинули територію зруйнованого міста і заснували село Кочубин (нині Коцюбинці). Однак невелика частина жителів, котрі залишилися в зруйнованому місті, частково відновили його й найменували Новий Ярослав. У 16 ст. він називався Ярослав. Близько 1600 року село почало офіційно називатися Жабинці. У 1680 році на підставі Журавненського договору спільна польсько-турецька комісія визначила кордони, за якими Жабинці залишилися в складі Корони Польської.^[1]

Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 року — під владою Австрії (Заліщицький циркул, з 1816 року — Чортківський). Польські власники Жабинців Копицинецкі сприяли переселенню сюди польських селян із-під Кракова. Щоб полонізувати край, їм дарували кращі землі, у 1860 році в Жабинцях споруджено костел.

XX століття

У 19 ст. село стало наполовину польським. Протягом 1863–1914 років належало до Гусятинського повіту.

У листопаді 1918 року в Жабинцях проголошено владу ЗУНР; восени 1920 року встановлено польську владу. Протягом 1921—1939 років село — Копичинецького повіту Тернопільського воєводства.

Після 17 вересня 1939 року у Жабинцях встановлена радянська влада. Від січня 1940 року до березня 1959 року село — Пробіжнянського району.

Від 7 липня 1941 до 23 березня 1944 року — під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни у Червоній армії загинуло дев'ятеро жителів села: Франко Бучинський (1921–1941), Кароль Гуцал (1904–1941), Степан Дребіт (1904–1941), Адам Лахман (1924–1941), Євстахій Мурава (1922–1944), Євстахій Серединський (1919–1941), Антон Хоптовий (1908–1941), Максим Хоптовий (1903– 1944), Микола Хоптовий (1909–1941). За зв'язки з ОУН і УПА репресовано Івана Бережного, Галину Кревецьку, Володимира Мураву, Ярослава Лахмана.

У повоєнний час всі жителі Жабинців польської національності виїхали в Польщу, а в залишені будинки вселилися депортовані українці з Польщі. Від березня 1959 року до травня 1963 р. село — Копичинецького району, згодом до січня 1965 року — Чортківського. Відтоді й 2020 року Жабинці — Гусятинського, нині — Чортківського району.

Період Незалежності

У ніч на 5 липня 2000 року Жабинці частково потерпіли від буревію.

У 2016—2020 роках село належало до Коцюбинської громади, від 2020 — Васильковецької.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610217, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

зареєстровано 466 виборців, явка 71,46%, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 30,51%, за «Слугу народу» — 19,94%, за «Європейську Солідарність» — 15,71%.^[2] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 29,00%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 26,89%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 16,62%^[3].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	665	99.7%
російська	2	0.3%
Усього	667	100%

Релігія

церква Покрови Пресвятої Богородиці (1906, мурована, УГКЦ),
костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1777).

Пам'ятники

Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).

Соціальна сфера

Діяли філії товариств «Просвіта», «Союз Українок» та інші.

У 1993 році збудовано школу. 1995 року утворена сільська рада. У 1997 році до села підведено газ.

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садочок, приватна сільськогосподарська агрофірма «Нічлава», є приміщення Чортківської птахофабрики, ставки.