Крогулець — Вікіпедія

село Крогулець
Став у Крогульці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Васильковецька громада
Код КАТОТТГ	UA61060090040094780
Основні дані
Перша згадка	1574
Населення	869
Поштовий індекс	48256
Географічні дані
Географічні координати	49°06′01″ пн. ш. 26°00′25″ сх. д.H G O
Водойми	Нічлава
Найближча залізнична станція	Кругулець
Місцева влада
Адреса ради	48257, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, буд. 54
Карта
Крогулець
Крогулець
Мапа
Крогулець у Вікісховищі

Кро́гулець (давніше: Крегулець) — село в Україні, у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області.. До 2015 адміністративний центр колишньої Крогулецької сільської ради.

Розташоване у верхів'ї р. Нічлава (ліва притока Дністра) на берегах одного з її витоків, за 15 км від районного центру, залізнична станція на лінії Копичинці–Ярмолинці. Через Крогулець пролягає автошлях Гусятин–Копичинці.

Територія — 4,71 кв. км. Дворів — 257 (2014).

• Хорватське племінне об'єднання (8—10 ст.),
• Київська Русь (10—11 ст.),
• Теребовлянське князівство (1084—1141),
• Теребовлянська земля Галицького князівства (1141—1199),
• Галицько-Волинське князівство (1199—1349),
• Подільське князівство (1363—1404),
• Скальський округ (кін. 14 ст.),
• Велике князівство Литовське (1404—1434),
• Королівство Польське (1434—1569),
• Перша Річ Посполита (1569—1672),
• Османська імперія (1672—1699),
• Перша Річ Посполита (1700—1772),^[1]
• Габсбурзька монархія, Австрійська імперія, Австро-Угорщина (1772—1810, 1815—1915, 1917—1918),
  • Село громада Крогулець деканат Крогулець циркулу Заліщики Австрійської імперії (за Йосифинською метрикою — 1785—1788),
  • Гміна Крогулець Циркул Чортків Австрійської імперії (за Францисканською метрикою — 1815—1854),
  • Гміна Крогулець Гусятинського повіту Австро-Угорщини (1863—1914),
• Російська імперія (1810—1815),
• Російська імперія (1915—1917),
• Тернопільської військової области ЗУНР (1918—1919),
• Друга Польська Республіка (1920——1939),
  • Гміна Васильківці Копичинецького повіту Тернопільського воєводства Друга Польська Республіка (1921—1939),
• Крогулецька сільська рада Гусятинського району Тернопільської области УРСР (СРСР) (1939—1941),
• Крайсгауптманшафт Чортків (1941—1944),
• Крогулецька сільська рада Тернопільської області
  • Гусятинського (1944—1959), Копичинецького (1960—1963), Чортківського (1963—1965), Гусятинського (1965—1991) району УРСР (1944—1991)
  • Гусятинського району (1991—2015) України
• Васильковецька сільська громада
  • Гусятинського району (2015—2020) Тернопільської области України,
  • Чортківського району (від липня 2020) Тернопільської области України.

Назва поселення вказує, що за номінацією утворення воно могло виникнути від прикметник круглий, в значення округлий. Тобто воно відображає особливість тополандшафту навколишньої території, на якому розміщене село. Це навколишня територія населеного пункту, яка знаходиться на поверхні округлої форми^[2].

Крогулець на давніх мапах

У селі виявлено старожитності трипільської, омарівської, голіградської, черняхівської та ранніх слов'ян культур^[3].

3 березня 1578 р. король Стефан Баторій надає Станіславу Копичинському привілей на заснування містечка на німецькому (тевтонському) праві на своєму ґрунті, що по-простому зветься Крогулець та знаходиться на річці Нічлаві та біля лісу Вісєнча^[4].

У XVIII—XIX ст. — село у власності Городиських.

1884 р. прокладено залізницю з Чорткова до Гусятина.

В 1905 р. відбувся селянський страйк, який влада придушила за допомогою війська.

У 1940 р. органи НКВС заарештували і знищили членів місцевого осередку ОУН — Теодора Антонюка (1921–1941), Михайла Мальського (1920–1941), Василя Парастюка (1922–1941), Івана Процишина (1910–1941), Василя Рога (1918–1941), Дмитра Родича (1919–1941).

Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни до Червоної армії мобілізовано зі села 231 осіб, з них 64 не повернулися додому.

Понад 30 крогулівчан були репресовані під час національно-визвольної боротьби українського народу середини 20 ст. В УПА загинули: Ярослав Багрій (1914–1946), Іван Прокопишин («Ніч»; 1914–1946), Ярослав Прунько (1926–1946), Степан (1921–1946) і Теодозій (1927–1947) Роги, Василь (1918–1945) і Деонізій (1923–1945) Стефанці, Василь Чорній (“Хмара”; 1915–1946).

З 24 липня 2015 року Крогулець належить до Васильковецької громади^[5].

З 1 вересня 2017 року на платформі Кругулець зупиняється дизель-поїзд Тернопіль-Гусятин. Відправлення з Тернополя о 9.10.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610231, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 628 виборців, явка 54,30%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 37,87%, за «Голос» — 9,76%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» і Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — по 9,47%.^[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Алла Стечишин (самовисування) — 39,33%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 19,51%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 13,72%^[7].

• церква святої великомучениці Параскеви П'ятниці з дзвіницею (18 ст., ПЦУ; дерев'яні; реконструйовані; пам'ятки архітектури національного значення),
• церква святого Володимира Великого (2008; УГКЦ),

У селі є каплиця.

• Поселення Крогулець І (трипільська, голіградська, черняхівська та райковецька культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1414;
• Поселення Крогулець ІІ (голіградська та черняхівська культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1415;
• Поселення Крогулець III (комарівсько-тшинецька, голіградська, черняхівська та райковецька культури) — щойно виявлений об'єктів культурної спадщини, охоронний номер 1416.

На південній околиці Крогульця росте дубовий ліс «Ріг».

У 1991 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.

Споруджено:

• пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965),
• пам'ятник-погруддя Богданові Лепкому (1992; скульптор В. Садовник).

Встановлено:

• пам'ятні хрести на честь скасування панщини,
• громадського руху 2-ї половини 19 ст. за тверезість,
• воякам УПА, Борцям за волю України,
• меморіальну таблицю на будинку, де у 1891—1901 рр. проживала родина Лепких (1991).

Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», Братство тверезості (за активної участі о. Ісидора Кисілевського (1848—1927), який із 1882 р. служив парохом у селі), кооператива.

Наприкінці 19 ст. збудовано приміщення для двокласної школи, де навчали українською мовою. У 1972 р. споруджено нову будівлю.

У 1948 р. організовано колгосп.

Діють школа, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, літературно-меморіальний музей Б. Лепкого (1991) у місцевій школі, відділення зв'язку, фельдшерсько-акушерський пункт, три торгових заклади.

Станом на 2014 у селі (разом з хутором Канал) проживала 891 особа.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Народилися

• Ярослава Волошин (нар. 1922) — педагог, громадська діячка в Канаді.
• Дарія Глібовицька (1863–1934) — співачка, піаністка, фольклористка.
• Омелян Глібовицький (1857—1905) — український греко-католицький священник, прозаїк, публіцист, громадський діяч^[9].
• Богдан Гринюка (нар. 1990) — науковець, історик, археолог, краєзнавець, кандидат історичних наук.
• Орест Савка (нар. 1939) — режисер, актор, заслужений діяч мистецтв України.
• Володимир Стефанець (1964 р. н.) — редактор, публіцист, заслужений журналіст України.
• Микола Лепкий (1878—1945) — педагог, політичний і просвітницький діяч, прозаїк-документаліст.
• Богдан Кисілевський (1887–1957) — лікар, громадський діяч.
• Андрій Місяць (1977—2022) — лікар, організатор охорони здоров'я^[10].

Перебували

• Лонгин Глібовицький (1848—1920) — адвокат, літератор, громадський діяч^[11].
• о. Михайло Глібовицький^[12] — священник та письменник.
• о. Сильвестр Лепкий (1845–1901), батько братів Лепких;
• Ігор Ґерета — археолог, краєзнавець, громадсько-політичний діяч.
• Федір Погребенник — доктор філологічних наук.
• Євген Прісовський — доктор філологічних наук.
• Роман Смик — доктор медицини, племінник Богдана Лепкого.
• Томаш Городиський — дідич села, польський політик (крайній консерватор)^[13]

У 1936 році видано 1-шу частину трилогії Б. Лепкого «Казка мойого життя» — «Крегулець».

У 2019 році Богдан Гринюка видав книгу «Коцюбинці та Чагарі: історико-краєзнавчий нарис»^[14]..

• Мельничук Б., Уніят В. Крогулець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 246. — ISBN 966-528-199-2.
• Мельничук Б., Уніят В., Щавінський, В. Крогулець // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 74—76. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Гринюка, Б. Коцюбинці та Чагарі : історико-краєзнавчий нарис / Богдан Гринюка. — Тернопіль, 2019. — 591 с. : іл. — ISBN 978-617-7516-81-0.
• Гринюка, Б. Окремі нотатки з історії храму святої Великомучениці Параскеви та греко-католицької громади села Крогулець (XVIII — кінець XX ст.) // Українська Греко-Католицька Церква у сучасних процесах розвитку українського суспільства (до 420-ліття укладення Берестейської унії. 70-ліття Львівського «псевдособору» 1946 р.): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 21–22 квітня 2016 р.). — Тернопіль, 2016. — С. 59–65.
• Гринюка, Б. Історія храму св. Володимира Великого у с. Крогулець на Тернопільщині // Історія релігій в Україні: науковий збірник пам’яті Ярослава Дашкевича (1926–2010). — Частина 2: Філософія, соціологія, політологія релігії; Частина 3: Сакральні пам’ятки. — Львів, 2016.– С. 367–382.
• Гринюка, Б. Релігійне життя в селі Крогулець на Тернопільщині (1946–1989 рр.) // Православ’я в Україні: Збірник матеріалів VI Міжнародної наукової конференції присвяченої 1000-літтю духовних зв’язків України з Афоном (1016–2016) та 25-літтю Помісного Собору Української Православної Церкви (1–3 листопада 1991) / Під ред. д. богосл. н., проф.., митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), д. і. н. Г. В. Папакіна, Н. М. Куковальської та ін. — Київ, 2016. — С. 350–358.
• Гринюка, Б. Історія села Крогулець в праці Богдана Лепкого «Казка мойого життя» // Тернопіль і Тернопілля в особах, подіях, документах: Матеріали І-ї Регіональної науково-практичної конференції. — Тернопіль, 2017. — С. 15–18.
• Гринюка, Б. Діяльність українських товариств у селі Крогулець // Матеріали III міжнародної науково-практичної конференції «Тернопіль і Тернопілля в історії та культурі України і світу (від найдавніших часів до сьогодення)». — Тернопіль, 2017. — С. 139–148.
• Гринюка, Б. Діяльність ОУН та УПА в селі Крогулець на Тернопільщині (1941–1945 рр.) // Український національно-визвольний рух у XX ст.: історія, теорія, практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, Україна, 13–14 жовтня 2017 року). / Редколегія: О. М. Петровський, Б. Б. Буяк, І. М. Вітенко, A. Janowski, В. С. Мисик, Ф. І. Полянський, Я. В. Мерещак, І. Ф. Янюк. // Науковий, методичний, інформаційний збірник Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти. — Тернопіль, 2017. — С. 110–115.
• Гринюка, Б. Діяльність Організації українських націоналістів у селі Крогулець на Тернопільщині (1938–1941 рр.) // Військово-науковий вісник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. — Вип. 29. — Львів, 2018. — С. 3–12.
• Krogulec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 680. (пол.). — S. 680. (пол.)