Жолваж — Вікіпедія
Жолваж (д.-рус. Жолважь) — літописне місто, згадане в «Списку руських міст далеких і близьких» кінця XIV століття. Одне з числа 71 «київського» міста. Його місцезнаходження не з'ясовано.
Згадується між містами Бирин і Хотмишль[1]:
А на Пьсле Ничян. Городище. Лошици. Бирин. Жолважь. На Воръскле Хотмышль. Чечереск.
М. М. Тихомиров відзначає серед найважчих для правильного розуміння «Списку» фразу «Жолважь на Ворскле Хотмышль», оскільки назви річок у ньому поставлені то раніше, то після назв міст. У коментарях до «Списку» Тихомиров пише, що «Жолважь за документом 1499 р. перебував у безпосередньому сусідстві з Городиском: „Городиское волости и Жолважское“. На карті Боплана 1665 р. у верхів'ях річки Псел показано селище Городиски (Horodyski); це, мабуть, Городище на Пселі нашого „Списку“. Отже, Жолважь треба шукати в цьому ж районі»[2]. З документів XV—XVII століть відомо про Жолважську (Желватську) волость на середньому Пслі, яка сформувалася ще в період удільної роздробленості і практично без змін проіснувала до першої половини XVII століття.
Згідно з однією з гіпотез, Жолваж можна співвіднести з Тополянським городищем, розташованим поблизу Сум[3]. За іншою версією, Жолваж локалізується в Курської області Росії і пов'язаний з Горнальським археологічним комплексом[4] або з Вишневим городищем у межах міста Суджі[5].
Лінгвіст М. А. Ююкін бачить етимологію топоніму Жолваж в посівному похідному з формантом *-jь від незасвідченого двочленного антропоніма *Жел(и)вадъ. Обидва компоненти відомі в слов'янській антропонімії[6].
- ↑ Тихомиров, 1979, с. 94.
- ↑ Тихомиров, 1979, с. 106.
- ↑ Осадчий Е. Н. Летописный город Жолваж // Filo Ariadne. — 2020. — № 4. — С. 12—22. Архівовано з джерела 16 жовтня 2023.
- ↑ Чурсин Д. И. Некоторые спорные вопросы локализации городов Черниговской земли (к решению проблемы расположения Воргола, Бирина и Жолважа) // Историко-географический журнал. — 2023. — Т. 2, № 2. — С. 14—16. Архівовано з джерела 20 серпня 2023.
- ↑ Чурсин Д. И. Спорные вопросы географии путивльских волостей XV—XVII вв. // Историко-географический журнал. — 2024. — Т. 3, № 2. — С. 78.
- ↑ Ююкин М. А. К этимологии некоторых древнерусских летописных топонимов XII—XVI вв. // Studia z Filologii Polskiej i Slowianskiej. — Warszawa, 2015. — Т. 50. — С. 147—148. Архівовано з джерела 20 серпня 2023.
- Тихомиров М. Н. Русское летописание. — Москва : Наука, 1979. — 556 с.