French
DeutschЗайцев Микола Володимирович — Вікіпедія
| Зайцев Микола Володимирович | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 9 березня 1977 Горішні Плавні | |
| Смерть | 14 червня 2014 (37 років) Маріуполь (загиблий у бою) | |
| Громадянство |  Україна | |
| Alma Mater | ХВВУ НГУ | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1996—2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  ДПСУ | |
| Рід військ | прикордонні війська | |
| Формування |  НЦПМС (Оршанець) | |
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| начальник відділення забезпечення спецзасобами відділу ІТЗ | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
 | ||
Мико́ла Володи́мирович За́йцев (нар. 9 березня 1977, м. Горішні Плавні, Полтавська область, Українська РСР — 14 червня 2014, м. Маріуполь, Донецька область, Україна) — майор ДПСУ, учасник російсько-української війни.
Микола Зайцев народився 1977 року на Полтавщині, у місті Горішні Плавні (на той час Комсомольськ). Захоплювався творчістю: малював, різав по дереву. Протягом п'яти років навчався у художній школі. Творчі таланти поєднував із технічними здібностями. З дитинства мріяв стати військовим. По закінченні середньої школи № 4 продовжив навчання у професійному будівельному ліцеї, де здобув фах машиніста будівельного крану — водія. З 1992 до 1995 року займався кульовою стрільбою в ДЮСШ № 1.
У листопаді 1996 року пішов на строкову військову службу. Закінчив Харківське вище військове училище Національної гвардії України з відзнакою, і, маючи право обирати місце служби, став офіцером служби ракетно-артилерійського озброєння військової частини 9930 Прикордонних військ. Згодом був призначений на посаду начальника служби.
З 2008 — начальник відділення забезпечення спеціальними засобами відділу інженерного та технічного забезпечення Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, в/ч 9930, селище Оршанець, Черкаська область.
14 червня 2014 року близько 10:00 на околиці міста Маріуполя, в районі заводу «Азовсталь», терористами із засідки була обстріляна колона автомобілів Державної прикордонної служби, яка направлялась на ротацію до підрозділів ДПСУ із вантажем провізії та речового майна. Колону чекали і для засідки обрали відкрите пристріляне місце на мосту. Терористи зробили по колоні три постріли з гранатометів і відкрили вогонь з автоматів. Один постріл з гранатомету влучив у кабіну автомобіля МАЗ, який перевозив боєприпаси. В кабіні перебували службовець (водій) Олександр Островський і прапорщик Володимир Гречаний. В результаті вибуху Островський одразу загинув, а Гречаний зазнав тяжких поранень. Він помер на операційному столі в Маріупольській міській лікарні. Другий постріл з гранатомета потрапив у задню частину автобуса, який перевозив особовий склад. Військовослужбовці покинули машину та вступили у бій. По них працювали снайпери. Майор Микола Зайцев їхав у першій легковій машині, яка проскочила засідку, але він зупинився і почав відстрілюватись з пістолета. Майор Зайцев і старшина Сергій Єпіфанов загинули від снайперських куль у голову, коли переміщувалися до укриття. Майор Віталій Вінніченко був в автобусі, що рухався у хвості колони. Розривна куля влучила йому під бронежилет, у незахищену зону під рукою, і розірвала печінку. За годину він помер у кареті швидкої допомоги. Бій тривав близько півгодини, загинули 5 прикордонників Оршанського Навчального центру. Згодом на допомогу надійшла група з Донецького прикордонного загону, а за кілька хвилин і бійці Національної гвардії. Ще 7 прикордонників у тому бою зазнали поранень[1][2][3].
17 червня прощання із загиблими прикордонниками пройшло в Оршанці на Черкащині, де вони служили і жили вже кілька років[3][4]. Наступного дня Миколу Зайцева провели в останню путь в рідному місті на Полтавщині. Похований на міському кладовищі м. Горішні Плавні, у секторі почесних поховань[5].
Залишилися батьки Олена Михайлівна і Володимир Олександрович Зайцеви, сестра Наталія Малиновська, дружина Людмила та донька Лідія 2014 р. н., яка народилась за 23 дні до смерті батька.
- Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[6].
- Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно).
- Пам'ятний знак «За заслуги перед містом Черкаси» І ст. (2015, посмертно)[7].
- Звання «Почесний громадянин міста Черкаси» (2016, посмертно)[8].
- В селі Руська Поляна Черкаського району, поблизу якого розташований Оршанський навчальний центр ДПСУ, вулицю Фрунзе перейменовано на вулицю Миколи Зайцева[9].
- У місті Черкаси провулок Фурманова перейменовано на провулок Майора Зайцева[10].
- В травні 2015 року в Черкасах відкрито пам'ятний знак землякам, які загинули в зоні АТО. На 4-метровому кованому хресті — імена і фотографії 20 полеглих Героїв, серед яких і Микола Зайцев[11].
- 17 червня 2017 року в Маріуполі, під час урочистостей з нагоди річниці визволення Маріуполя від бойовиків було відкрито меморіальний пам'ятник з іменами воїнів-прикордонників, які загинули від рук терористів 14 червня 2014 року. Меморіал було встановлено на пост-мосту, де загинули прикордонники. Поряд з ним встановлений прикордонний стовп — символ української землі, за яку прикордонники віддали свої життя[2][12].
- ↑ Щодо обстрілу прикордонників у Маріуполі // Офіційний сайт ДПСУ, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ а б В Маріуполі на місці загибелі воїнів-прикордонників було відкрито Меморіал пам'яті // Сайт ДПСУ, 17 червня 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ а б Прощання на плацу Оршанця // «ПроЧерк», 17 червня 2014. Архів оригіналу за 20 червня 2014. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ Черкащани попрощалися із загиблими героями-прикордонниками // Сайт Черкаської обласної ради, 17 червня 2014. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ Комсомольськ попрощався з Героєм // Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради, 18 червня 2014. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Черкасах посмертно нагородили 20 учасників антитерористичної операції // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 6 травня 2015. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ Міський голова вручив почесні відзнаки визначним черкасцям // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 30 грудня 2016. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ У Руській Поляні з'явиться вулиця Генерала Момота та Небесної Сотні // «Вікка», 17 липня 2014. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ У Черкасах змінено назви 63 вулиць і провулків | Суспільство | Новини | Черкаси — офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету. www.rada.cherkasy.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
- ↑ У Черкасах відкрили пам'ятний знак землякам, загиблим в зоні АТО // Офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету м. Черкаси, 14 травня 2015. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- ↑ У Маріуполі відкрили пам'ятник прикордонникам, загиблим на пост-мосту в 2014 році // Маріупольська міська рада, 17 червня 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
- Зайцев Микола Володимирович [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Зайцев Микола Володимирович [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Сторінка пам'яті на сайті ДПСУ.
- Зайцев Микола Володимирович // Сторінка пам'яті на сайті Полтавської обласної ради.
- Майор Зайцев Микола Володимирович // На сайті Національної Академії НГУ.
- У Комсомольськ постукала війна // Офіційний сайт Горішньоплавнівської міської ради, 16 червня 2014.
- «Лицарі Небесної варти» Микола Зайцев (відео) [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «НСТУ» "Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА», 30 листопада 2015.