Залевки — Вікіпедія

село Залевки
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Тер. громада Степанківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71080430050012021
Облікова картка Залевки 
Основні дані
Засноване До 1721[1]
Населення 591 (на 2001 рік)
Площа км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 20742
Телефонний код +380 4733
Географічні дані
Географічні координати 49°15′27″ пн. ш. 31°57′0″ сх. д. / 49.25750° пн. ш. 31.95000° сх. д. / 49.25750; 31.95000
Середня висота
над рівнем моря
88 м
Водойми р. Тясмин
Місцева влада
Адреса ради с. Степанки
Карта
Залевки. Карта розташування: Україна
Залевки
Залевки
Залевки. Карта розташування: Черкаська область
Залевки
Залевки
Мапа
Мапа

Зале́вки — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, у складі Степанківської сільської громади. У селі за даними перепису 2001 року мешкала 591 особа[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Залевки — від польського «залив», розлив (ріки), повінь, заплава, зливні луки, низовина, що заливається під час повені. За іншою версією місцина, заселена тими, хто тікав за «левки», тобто за межі фортеці. Фортеця знаходилась у північно-східній частині Сміли (у районі строго польського цвинтаря), на крутому березі р. Тясмин[2].

У 5-4 ст. до н. е. у басейні Тясмина склався власний бронзоливарний центр для виробництва знарядь праці, побуту, прикрас. Інтенсивно розвивалося залізоробне ремесло.

Під час розкопок поблизу с. Залевки знайдено цінні вироби. Це бронзові вудила, широкий фігурний браслет, грузило, позолочені трапецієподібні підвіски, злиток бронзи, кілька намистин зі склоподібної маси та інше. Зокрема, поблизу с. Залевки знайдено дві масивні гривни, браслети, сережки та два мечі.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Сунківської волості Черкаського повіту Київської губернії мешкало 1268 осіб, налічувалось 212 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок, 8 вітряних млини[3].

У 1927 році на базі товариства спільного обробітку землі (ТСОЗу) засновано сільськогосподарську артіль «Незаможник», яку в 1934 році перейменовано у колгосп ім. Кірова[2].

У голодні 1932—1933 роки смертність населення села Залевки склала 406 осіб[2].

Смілянщина дала Батьківщині 14 Героїв Радянського Союзу. Серед них житель с. Залевки Никанор Корнійович Ткаченко. Повним кавалером ордена Слави став уродженець села Михайло Трохимович Дорошенко.

За мужність і відвагу в боях з німецькою армією орденами та медалями відзначено 99 жителів села Залевки[2].

У 1959 році колгосп ім. Кірова приєднався до колгоспу ім. Леніна села Сунки. У січні 1989 року відновлено самостійну роботу колгоспу ім. Кірова[2].

На сьогодні у селі газифіковано 73 оселі. Із сільськогосподарських підприємств найбільше — СТОВ «Смілянський агро союз» (створене у 2004 році)[2].

Працює фермерське господарство «Борисфен», малі підприємства «Рампа», «Кобзар». Здійснюють свою діяльність приватні підприємці: С. В. Чорнобривець, О. Б. Нечуйвітер, В. З. Бойко, В. В. Пак[2].

У селі функціонують: загальноосвітня школа І ступеня, дошкільний навчальний заклад, фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, поштове відділення зв'язку, магазини Смілянського Райся та приватного підприємця[2].

У липні 2020 року відбулось закладання наріжного каменю новго храму ПЦУ. Єпископ Афанасій (Шкурупій) освятив початок будівництва[4].

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1669 осіб (810 чоловічої статі та 859 — жіночої), з яких 1662 — православної віри[5].

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 552 93,40 %
Російська 36 6,09 %
Інше 3 0,51 %
Разом 591 100,00 %

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Залевки [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  2. а б в г д е ж и к Село Залевки — Смілянська райдержадміністрація (РДА). smilarda.gov.ua. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Почерк Інфо (укр) . Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 15.07.2020.
  5. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-80. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

[ред. | ред. код]