Зенітний ракетно-гарматний комплекс — Вікіпедія

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2017)

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (червень 2017)

Зенітний ракетно-гарматний комплекс (ЗРГК) — комплекс, який призначений для прикриття військ і об'єктів від ударів засобів повітряного нападу, в першу чергу ударних вертольотів і штурмової авіації, що діють на гранично малих, малих і середніх висотах, а також для стрільби по легкоброньованих наземних і надводних цілях. Як правило ЗРГК і ЗРАК (зенітний ракетно-артилерійський комплекс) називають просто ЗРК (зенітний ракетний комплекс) або, при розміщенні комплексу на самохідній базі — ЗСУ (зенітна самохідна установка).

Сьогодні зенітні ракетно-гарматні комплекси створюються як на гусеничній, так і на колісній платформах.

Класичним представником ЗРГК є радянський комплекс 2К22 «Тунгуска». Його озброєння складають дві спарені автоматичні гармати 2А38 калібру 30 мм і вісім зенітних керованих ракет ближнього радіуса дії 9М311. Гармати мають сумарну швидкострільність близько 4000 постр./хв.

Дрібнокаліберна зенітна артилерія прекрасно продемонструвала свою ефективність під час Другої Світової війни. Але з розвитком реактивної авіації виникла необхідність у прикритті військ безпосередньо з їх бойових порядків під час наступу. Так з'явилися ЗСУ «Шилка» і М163 «Вулкан». З розвитком ракетного озброєння виникла потреба і в зенітних ракетах різної далекобійності, оскільки зенітна артилерія мала невеликий радіус дії. Об'єднання ракетного й артилерійського озброєння в єдиний комплекс дозволило компенсувати невелику дальність стрільби артилерійської установки великою дальністю ракет і можливість придушення системи наведення ракети ворожими засобами РЕБ артилерійським вогнем, який не підвладний системам оптико- і радіоелектронного придушення.

Найбільш відомими представниками сімейства ЗРГК є: 2С6 «Тунгуска»; 2К96 «Панцир-С1»; «Сосна-РА»; «Кортик/Каштан»; М6 «Бредлі-Лайнбейкер» (США)

Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.