French
DeutschЗлатоустівка (Криворізький район) — Вікіпедія
| село Златоустівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Дніпропетровська область |
| Район |  Криворізький район |
| Тер. громада | Новопільська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA12060250120047824 |
| Облікова картка | Златоустівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1796 |
| Колишня назва | Мирліне, Златоустівське |
| Населення | 916 |
| Площа | 1,81 км² |
| Густота населення | 506 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 53073 |
| Телефонний код | +380 564 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°52′47″ пн. ш. 33°44′7″ сх. д. / 47.87972° пн. ш. 33.73528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 71 м |
| Водойми | річки: р. Кам'янка, Водяна, Балка Широка |
| Відстань до обласного центру | 146 км |
| Відстань до районного центру | 36 км |
| Найближча залізнична станція | Жовтокам'янка |
| Відстань до залізничної станції | 22 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Златоустівка, вул. Підстепна, 29а |
| Сільський голова | Сухоставська Зоя Борисівна |
| Карта | |
  Златоустівка | |
 Златоустівка | |
| Мапа | |
 | |
Златоу́стівка — село в Україні у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Населення — 916 мешканців.
Златоустівка розташована у західній частині Дніпропетровської області на березі річки Кам'янка. Сусідні населені пункти: села Трудове на північ, Новогригорівка і Кам'янське на схід, Катеринівка Апостолівського району на південь.
У селі річки Водяна, Балка Широка впадають у річку Кам'янку.
Один із зимівників останнього кошового отамана Петра Івановича Калнишевського, при виході балки Водяної, де вона впадає до р. Кам’янки, за 50 верст від Січі Війська Запорізького Низового.[1]
1775 року тут було 3 хати. Перша з них панська, з дерев’яним дахом із тесаного гонту, з двома кімнатами; з зеленою глиняною грубою, з чотирма великими вікнами, із заскленими сіньми, в яких було дві невеликі коморки – «присенки» з дерева, і під однією крівлею кладовий амбар ліворуч. Друга хата велика, крита очеретом, з пятьма великими вікнами, грубою, сіньми, «присенками»; тут жили служники. Третя хата невеличка, без груби, з двома вікнами: тут працювали кравці. Під однією очеретяною крівлею з хатою, ліворуч дві невеликі комори (анбари) для птиці, обмазані жовтою глиною, праворуч велика кладова комора (анбар). Окремо великий кроків в 25 з тесаного дерева сарай, де обоз ставав.[1]
Далі в цій садибі були: два льохи; дві стайні – одна без станків в один ряд і з яслами плетеними з хмизу, друга з 43 станками, дерев’яним помостом, трьома воротами, обидві під очеретом; кузня з усими до неї інструментами; вітряк, з одним мукомельним каменем та чотирма товкачами для проса; 6 загород для скота з сараями покритими очеретом, 3 загороди без сараїв.[1]
В зимівнику проживало 30 служників на різних посадах.
Поблизу зимівника та в ньому утримувалося: 509 коней, 5 віслюків, 1076 голів рогатої худоби, 9 буйволів, 13006 овець, 1039 кіз, 106 свиней.
Після ліквідації Запорізької Січі, 20 червня 1775 року зимівник та майно кошового Калнишевського було заарештоване, описане та конфісковане.[1]
Деякий час господарювання в зимівнику продовжувалось. Були призначені наглядачі. Господарство йшло поволі, сіяли, збирали збіжжя, молотили, годували людей та худобу. Частина худоби була розпродана. В 1777 році господарство в конфіскованому зимівнику ліквідували.[1]
9 січня 1778 року з межевої експедиції в місті Кременчуг секунд-майору Мерліну видано білет на поселення слободи на п’ять дворів та володіння 4500 десятинами землі при річці Кам’янкі по течії з правого боку де зимівник бувшого кошового Калнишевського і устя балки Водяної в Кизикерменському повіті Слав'янської провінції. Ділянка, яка відводилась мала такі межі: починаючи від річки Кам'янки і устя балки Водяної в степ через балку Широку - 11 верст 300 сажень, повертаючи праворуч по суміжності частини дачі державної слободи, яка заселялася поселенцем Павлом Нагайцем, - 3 версти 380 сажень, повертаючи праворуч до річки Кам'янки через балку Водяну і Широку - 12 верст 380 сажень і вниз по цій же річці Кам'янкі прямою лінією до початкового пункту і устя балки Водяної - 2 версти.[2]
1780 року прем’єр-майор Іван Лаврентійович Мерлін купив зимівник Калнишевського, на р. Кам’янці, тодішнього Кизикерменського повіту Новоросійської губернії, за 200 карбованців, і разом з тим, на аукціоні, придбав його майно за 73 карбованці 50 копійок. На місці зимівника він заснував слободу Златоустинську.[1]
В тойже час майор Мерлін отримав прилеглу до зимівника землю площею 6000 десятин при річках Кам’янці по течії праворуч, а Водяній и Широкій по обидва боки.[3]
В 1781 році поселення майора Мерліна, у якого «по хорошему преволью мест заводится и конской завод», згадує в своїх подорожніх записках Василь Зуєв, за пів версти від Кам’янки (на той час поштовий стан), де він зупинявся на ночівлю.[4]
1784 року вже в Херсонському повіті Катеринославського намісництва в деревні Златоустинській підполковника Мерліна налічувалося поселених душ: 27 чоловіків і 22 жінки.[5]
В листопаді 1790 року за відомістю Херсонського нижнього земського суду в деревні Златоустенській підполковника Івана Лаврентійовича Мерліна рахувалося: 7 дворів, в яких проживало 10 чоловіків та 12 жінок; 1 вітряний мучний млин; 1 панський кам'яний будинок; 1 кінський завод; 1 завод худоби.[6]
З 20-х років XIX століття володіння Мерліна успадкував його зять, поміщик Чариков (Шариков).
Станом на 1859 рік в селі Златоустівському Херсонського повіту Херсонської губернії було 33 двора. Населення становило 378 осіб[7]. Наприкінці 80-х років XIX століття володіння Чарикова перейшло до поміщика Байдакова[8].
У 1931 році село увійшло до складу Сталіндорфського єврейського національного району.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,4 % |
| російська | 4,4 % |
| інші/не вказали | 0,2 % |
У Златоустівці працює середня загальноосвітня школа, дошкільний навчальний заклад, ФАП, будинок культури, бібліотека.
- Ковалик Олександр Сергійович (1972-2014) — гвардії прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Руденко Іван Ілліч — Герой Радянського Союзу, капітан піхоти.
- ↑ а б в г д е Полонська-Василенко, Наталія (1965). Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. Том I. Мюнхен: видання «Дніпрової хвилі». с. 200, 282, 284, 311, 312—314.
- ↑ Фонд № 14. Херсонська губернська креслярня. Державний архів Херсонської області (укр.). Процитовано 31 серпня 2024.
- ↑ с.242 Альманах. Інгульський степ.
- ↑ Путешественныя записки Василья Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году. – С.Пб., 1787
- ↑ с.277 Альманах. Інгульський степ.
- ↑ Фонд № 14. Херсонська губернська креслярня. Державний архів Херсонської області (укр.). Процитовано 2 вересня 2024.
- ↑ Список населенных мест Российской империи. Херсонская губения. Санкт-Петербург, 1868., — С. 25
- ↑ Златоустівська сільська рада. Історико-географічна довідка на сайті Криворізької РДА. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 15 липня 2011.
- Список населенных мест Российской империи. Херсонская губения. Санкт-Петербург, 1868 (рос.)
- Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 333—334
- Златоу́стівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.333-334
- Сайт Криворізької РДА [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
