Зооноз — Вікіпедія

Зооноз / зоонози
Спеціальністьінфекційні хвороби Редагувати інформацію у Вікіданих
Класифікація та зовнішні ресурси
DiseasesDB28555
MeSHD015047
CMNS: Zoonoses у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Зооно́з (дав.-гр. ζῷον — тварина, νόσος — хвороба) — інфекційна хвороба тварин. Зоонози — узагальнена назва природно-осередкових інфекцій, тобто таких інфекційних хвороб, що звичайно поширені у тварин, але здатні іноді передаватися від тварин до людини. Іноді в медичній літературі ті зоонози, що можуть бути передані людині, називають зооантропонозами.

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Зоонози трапляються в популяціях диких, синантропних і свійських тварин і можуть в певних ситуаціях становити загрозу для здоров'я людини.

Серед найактивніших джерел та резервуарів зоонозів виступають хижі ссавці (найчастіше сказ), кажани (сказ), гризуни та комахоїдні (лептоспіроз, туляремія), травоїдні (сибірка). Нерідко зоонози заносяться разом з інвазійними видами. Розвиток епідемій чуми у портових містах різних континентів пов'язаний з численними інвазіями чорних пацюків (переважно з торгових суден).

Переносники зоонозів

[ред. | ред. код]

Переносниками зоонозів можуть виступити:

  • Протозойні організми;
  • Паразитичні грибки;
  • Віруси;
  • Пріони;
  • Бактерії;
  • Люди.

[1]

Шляхи зараження

[ред. | ред. код]
  • Прямий контакт;
  • Непрямий контакт;
  • Переносний контакт;
  • Через їжу;
  • Через воду.[2]

Приклади зоонозів

[ред. | ред. код]

Симптоми зоонозних захворювань:

[ред. | ред. код]
  • Втома;
  • Підвищення температури;
  • Головний біль;
  • Діарея;
  • Блювота;
  • Шкірні висипи.[1]

Контроль зоонозів

[ред. | ред. код]

В Україні контроль за зоонозами ведуть обласні й районні санепідемстанції та ветеринарні станції. У зв'язку з участю в зоонозах різних груп тварин в системі СЕС у відділах ОНІ (особливо-небезпечних інфекцій) працюють й біологи-зоологи, переважно фахівці у галузі теріології та ентомології.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Zoonotic Diseases. Cleveland Clinic (англ.). Процитовано 17 січня 2025.
  2. CDC (16 травня 2024). About Zoonotic Diseases. One Health (амер.). Процитовано 17 січня 2025.
  3. а б в г д е Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гоц Ю. Д., Колеснікова І. П., Мохорт Г. А. Епідеміологія. К.: Асканія. — 2007. — 353 с.
  • Загальна епідеміологія (навч. посіб. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації) / Н. О. Виноград, З. П. Василишин, Л. П. Козак, Т. А. Романенко. — К. : Медицина, 2010. — 176 с. ISBN 978-617-505-046-0
  • Скакун М. П. Основи клінічної епідеміології та доказової медицини Навч. пос. Укрмедкнига Тернопіль. 2008—372 с. ISBN 978-966-673-103-9

Посилання

[ред. | ред. код]