Кай Каррі-Ліндал — Вікіпедія

Кай Каррі-Ліндал
швед. Kai Curry-Lindahl
Фото з енциколопедичної статті Шведського авторського словника[1].
Народився10 травня 1917(1917-05-10)[2][3][4]
Стокгольм, Швеція[2]
Помер5 грудня 1990(1990-12-05)[2][3][4] (73 роки)
ПохованняПівнічний цвинтар (Стокгольм)[5]
Країна Швеція
Діяльністьвчений, зоолог, еколог, природоохоронний діяч

Кай Каррі-Ліндал (швед. Kai Curry-Lindahl; 10 травня 1917, Стокгольм, Швеція — 5 грудня 1990, Стокгольм) — зоолог, вчений, професор, автор серії книг, природоохоронний діяч. Багато років активно співпрацював з міжнародними природоохоронними організаціями ЮНЕСКО, МСОП, ЮНЕП та ін.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Національний природній заповідник Німба

Народився 10 травня 1917 року в Стокгольмі. Закінчив університет в Уппсалі. Вже перші роботи Каррі-Ліндала, коли він був співробітником Шведської королівської академії наук, продемонстрували широкий діапазон його інтересів, пов'язаних насамперед з фауною[6]. Одна з його перших робіт була присвячена дослідженню пугача (Bubo bubo)[7].

1950 року працював у журналі «Sveriges Natur», виданні Шведського товариства охорони природи. 1953 року Каррі-Ліндал був призначений директором відділу природознавства в Скандинавському музеї в Стокгольмі. В тому ж році він очолює природознавчий відділ іншого відомого шведського музею — музею під відкритим небом Скансен, де пропрацював до 1974 року. З 1957 по 1969 рік редагував наукове видання «Acta Vertebratica».

1962 року Каррі-Ліндал ініціював створення дослідницької екологічної лабораторії (англ. The Nimba Research Laboratory) горі Німба, що розташована в Західній Африці на стику трьох країн, Ліберії, Кот-д'Івуару та Гвінеї. Лабораторія пропрацювала з 1963 року до 1980-х років під егідою Комітету з дослідження Німби (англ. IUCN Nimba Research Committee), який очолював Каррі-Ліндал. Після численних досліджень природи Німби він лобіював створення національного природного заповіднику Німба[8].

1969 року Каррі-Ліндал ініціював впровадження термінової програми збереження дикої природи в Ліберії[9].

Кай Каррі-Ліндаль активно співпрацював з організаціями ООН, ЮНЕСКО та ЮНЕП. Як консультант працював в штаб-квартирі Програми ООН з навколишнього середовища ЮНЕП у Найробі, був радником уряду Швеції з екологічних питань, членом Виконавчої ради Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). Співпрацював з Міжнародною радою з охорони птахів (англ. BirdLife International), Fauna & Flora International (FFI), Американським орнітологічним товариством (англ. American Ornithological Society; AOS), Міжнародним бюро досліджень водоплавних птахів (англ. Wetlands International), Всесвітнім фондом дикої природи (WWF) та іншими організаціями.

Читав курси лекцій з охорони природи в Стокгольмському університеті з 1966 по 1969 рік, працював у Смітсонівському інституті[6]. Брав участь як спеціальний консультант ЮНЕСКО в Міжурядовій конференції експертів із наукових основ раціонального використання та збереження ресурсів біосфери, організованої ЮНЕСКО у вересні 1968 року.

Деякий час обіймав посаду заступника голови Комісії з виживання видів МСОП. З 1966 по 1972 рік працював заступником голови Міжнародної Комісії з національних парків Міжнародного союзу охорони природи (IUCN).

Тільки завдяки природному багатству людство змогло зберегти величезну перенаселеність.
Оригінальний текст (англ.)
Only at the expense of environmental capital has man been able to maintain a tremendous overpopulation.

— Кай Каррі-Ліндал, «Oryx»[10]

Як запрошений професор викладав у Каліфорнійському університеті в Берклі 1974 та 1983 року, в Гвельфському університеті в Онтаріо 1974 та 1978 року[11].

У липні 1988 року переніс інсульт, але одужав і продовжив писати мемуари та завершувати рукописи, що накопичилися під час його експедицій. Кай Каррі-Ліндал не полишав наукової і письменницької діяльності аж до своєї смерті 5 грудня 1990 року. Похований на північному кладовищі столиці країни, місті Стокгольм.

Родина

[ред. | ред. код]

З 1947 року був одружений з Анною ван дер Воордт (1925—2018)[12]. У шлюбі в них народилося троє дітей: дві доньки Бріґітте і Едіт та син Робін[11].

Кай був привабливою, товариською, веселою особистістю. Говорив англійською, французькою та німецькою мовами. Він багато подорожував і мав надзвичайні енциклопедичні знання з дикої природи та її збереження в усьому світі.
Оригінальний текст (англ.)

Kai had a most attractive, friendly and cheerful personality. Fluent in English, French and German. He traveled widely and had an

extraordinarily encyclopedic knowledge of wildlife and its conservation throughout the world.

— Річард Фітер, природознавець[7].

Наукові і науково-популярні праці

[ред. | ред. код]

Письмовий спадок Каррі-Ліндала складається з 57 книг, більш ніж 600 наукових статей і понад 100 дописів на тему птахів та інших хребетних тварин, зоогеографії, екології, охорони природи, національних парків та ін. Книги автора перекладені декількома європейськими мовами та опубліковані в різних країнах[13]. Кай Каррі-Ліндал досліджував всі природні зони Європи, довгий час працював в Італії, Іспанії, Бельгії й Франції, вивчаючи міграцію птахів. Його дослідження також були присвячені питанням популяційної динаміки всіх груп наземних хребетних тварин Арктики й Субарктики. Вивчав зимівлю птахів в Африці. Багато часу Кай Каррі-Ліндал присвятив дослідженню тварин Конго, працював у Танзанії, Кенії, Уганді, Руанді та інших країнах Африки. Окрім цього брав активну участь у зоологічних дослідженнях Канади, Австралії й Південно-Східної Азії.

Основні праці:

  • Curry-Lindahl, Kai Animals and humans in the Swedish countryside, 1955, Stockholm
  • Curry-Lindahl, Kai Some animal species distribution — Animal Geography, 1957, Stockholm
  • Curry-Lindahl, Kai Forests and animals, 1961, Stockholm
  • Curry-Lindahl, Kai. Europe : a natural history. — N. Y. : Random House, 1964. — 300 с. — (The Continents we live on) — книга присвячена західній частині материка Євразія — Європі. Написана відомим шведським зоологом, що багато років працював експертом ЮНЕП. Автор у своїй праці розгортає широку панораму первозданних природних ландшафтів Європи, лісів, степів, річок, озер, а також клімату, рослинності і тваринного світу. Показана роль людини в перетворенні образу природи, те як антропогенні фактори привели до корінної зміни природних ландшафтів Європи[14].
  • Curry-Lindahl, Kai Conservation for Survival: An Ecological Strategy, New York, 1972
  • Curry-Lindahl, Kai Lemming — a artmonografi, 1975, Bonnier, Stockholm, ISBN 91-0-039966-3
  • Curry-Lindahl, Kai The endangered animals worldwide, 1982, Stockholm
  • Curry-Lindahl, Kai The Future Of The Cairngorms, 1982, North East Mountains Trust with Adam Watson & R Drennan-Watson
  • Curry-Lindahl, Kai Our fish, 1985, Stockholm
  • Curry-Lindahl, Kai Mammals, amphibians & reptiles, 1988, Stockholm
  • Curry-Lindahl, Kai Tropical mountains, 1953, Stockholm
  • Curry-Lindahl, Kai, Colston, Peter R. The birds of Mount Nimba, Liberia ISBN 0-565-00982-6 British Museum (Natural History) 1986.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Кай Каррі-Ліндал за свої здобутки в досліджуваній області був заслужено відмічений рядом нагород:

Премія імені Кая Каррі-Ліндала

[ред. | ред. код]

Міжнародну премію імені Кая Каррі-Ліндала присуджують за досягнення у сфері біологічної безпеки. Обирає номінантів преміальний комітет організації Товариства водоплавних птахів, що є членом Орнітологічної ради. Лауреатами премії Каррі-Ліндала в різний час були: Джоанна Бюргер (2016), Хайнц Гафнер і Джеймс Кушлан (2003), Джеймс Генкок (1996), Люк Гоффман (1994), Девід Вінгейт (1993)[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [1] [Архівовано 27 березня 2018 у Wayback Machine.]Bengt Åhlén[sv]. Svenskt författarlexikon, 1951-1955. — Stockholm : Raben & Sjögren, 1959. — С. 75 (швед.). Raben & Sjögren.[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1028063644 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Curry-Lindahl, KAI — Svenskagravar.se.
  6. ↑ а б в Карри-Линдал К., 1981.
  7. ↑ а б [2] [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.] Fitter R. Obituaries: Kai Curry-Lindahl (англ.). IBIS 1-54: 89-90. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 25 квітня 2018.
  8. ↑ [3][недоступне посилання] Robinson P. History of faunal research in Liberia (англ.). Sapo Conservation Centre. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  9. ↑ [4][недоступне посилання] Ramsey А., Robinson P. A History of Liberian Conservation (англ.). Sapo Conservation Centre. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  10. ↑ [5][недоступне посилання] Can modern man and wildlife co-exist? // New Scientist. — 1979. — Vol.84. — c. 632. — ISSN 0028-6664 (англ.). Reed Business Information.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ а б [6] Swanson G. A. In memoriam : Kai Curry-Lindahl, 1917-1990 // The Auk . — 1991. — Vol. 108. — C. 953-954 (англ.). University of California Press.[недоступне посилання з липня 2019]
  12. ↑ [7] [Архівовано 28 листопада 2018 у Wayback Machine.] Vem är det : Svensk biografisk handbok — Stockholm. : P. A. Norstedt & Söners Förlag. — С. 182 (швед.). P. A. Norstedt & Söners Förlag. Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  13. ↑ а б Kai Curry-Lindahl Award. waterbirds.org. (англ.). The Waterbird Society. Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  14. ↑ Рецензии на книгу «Континенты, на которых мы живем (комплект из 6 книг)» : [рос.]. — Дата звернення: 19.12.2017.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кай_Каррі-Ліндал&oldid=43522077