Карнаухівка (селище) — Вікіпедія
селище Карнаухівка | |||
---|---|---|---|
| |||
Стела при в'їзді в селище | |||
Країна | Україна | ||
Область | Дніпропетровська область | ||
Район | Кам'янський район | ||
Тер. громада | Кам'янська міська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA12040150020083955 | ||
Основні дані | |||
Засновано | 1737 (287 років) | ||
Перша згадка | 1737 | ||
Статус | із 26 січня 2024 року | ||
Населення | ▬ 6 600 осіб (01.01.2022)[1] | ||
Поштовий індекс | 51990—51994 | ||
Телефонний код | +380 5692 | ||
Географічні координати | 48°28′4″ пн. ш. 34°44′6″ сх. д. / 48.46778° пн. ш. 34.73500° сх. д. | ||
Водойма | р. Дніпро, р. Коноплянка
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Платформа 164 км, Платформа 165 км | ||
До станції: | 4 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 51990, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, с-ще Карнаухівка, вул. Пушкіна, 30-В | ||
Голова селищної ради | Фріске Тетяна Василівна | ||
Карта | |||
Карнаухівка у Вікісховищі |
Карнау́хівка — селище в Україні, у Кам'янській міській громаді Кам'янського району Дніпропетровської області. Входить до складу Кам'янської міської громади. У 2019 році створено Карнаухівський старостинський округ[2], старостою селища стала Фріске Тетяна Василівна. Населення за переписом 2001 року становить 6 597 осіб.
Селище Карнаухівка розташоване на правому березі річки Дніпро. Селище межує з житловим районом Дніпра — Таромським та містом Кам'янське до якого, власне, і належить (в межах Південного району міста). Поруч пролягає автошлях національного значення Н08 та залізниця, зупинні пункти Платформа 164 км і Платформа 165 км та колишні станція Карнаухівка й зупинний пункт Платформа 8 км.
Карнаухівка знаходиться на схилі гори, що переходить у долину Дніпра. На околиці селища розташована балка, яка проходить від околиці через кладовище і до берега Дніпра. Також береги Карнаухівки омиває річка Коноплянка, яка впадає в Дніпро, утворюючи декілька островів. Околиці селища у напрямку вулиці Садової розташовані на невеличких пагорбах і маленьких полонинах, через це вулиця в'ється серпантином.
На межі із Таромським розташувались пагорби вкриті листяним лісом, один з яких має назву Божа Гора названа від прізвиська "Дід Бог" першого мешканця того кутка Сергія Найди, який жив там на межі XVIII -ХІХ століть і був схожий на образ Бога Саваофа на іконі.
- Панорама селища
- Карнаухівський пейзаж
- Краєвид околиць Карнаухівки
- Карнаухівський пейзаж
За переказами, назва походить від прізвиська (за карнаве (поранене) вухо) курінного отамана Карнауха, який поставив тут свій зимівник.
Вперше згадується у 1737 році, як зимівник Семена Карнауха Кодацької паланки Запорожжя, що разом з усіма мешканцями поселення приписався до парафії Свято—Миколаївської церкви у місті Нові Кодаки[3]. У 1774 році в селі було збудовано Свято-Варваринську церкву, яку 29 березня 1775 року освятив Григорій Порохня з благословіння митрополита Київського Гавриїла Першого. Першим настоятелем церкви став священник Василь Удовицький[4].
Існує легенда, що дорогою до Катеринослава (нині — місто Дніпро) селище відвідав український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф Тарас Шевченко.
Станом на 1859 рік Карнаухівка була державним селом, в якому налічувалось 104 подвір'їв, православна церква, поштова станція й мешкало 1013 осіб[5].
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Діївської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1393 особи, налічувалось 210 дворових господарств, існувала православна церква та земська станція[6].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2226 осіб (1100 чоловічої статі та 1126 — жіночої), з яких 2225 — православної віри[7].
У 1938 році Карнаухівка отримала статус селища міського типу. У 1939 - 1950-ті роки селище відносилося до Криничанського району, а після до Дніпропетровського.
У 1943 році, в ході Другої Світової Війни, біля селища Карнаухівка відбулося форсування річки Дніпро радянськими військами на чолі з Іваном Секретнюком. Цей загін відігравав роль приманки, яка змусила підтягнути німецькі війська до с. Карнаухівка. Тим часом основні радянські війська перетнули Дніпро біля села Аули. Всього в ході боїв із учасників карнаухівського десанту в живих лишилось 10 чоловік, включно з командиром який важкопоранений потрапив у полон, і перебував до квітня 1945 року в німецькому шталагу (таборі для військовополонених).
11 січня 1963 року Карнаухівка увійшла до складу Південного району (тоді — Баглійського району) міста Дніпродзержинська[8].
Після війни, на честь 60-річчя створення СРСР, було побудоване нове приміщення Карнаухівська СЗШ № 1 (згодом — Дніпродзержинська СЗШ № 38), яка до цього працювала у розкиданих по населеному пункту будівлях. Нині школа має ім'я І. О. Секретнюка, який сприяв будівництву цієї школи, і у свій час був її директором.
24 грудня 2019 року, в ході децентралізації, Карнаухівська селищна рада об'єднана з Кам'янською міською громадою.
26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, то ж селище міського типу Карнаухівка набуло статусу селища[9].
2001 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2022 |
---|---|---|---|---|---|---|---|
6 468 | 6 537 | 6 525 | 6 552 | 6 591 | 6 596 | 6 597 | 6 600 |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 5774 | 89,26 % |
російська | 620 | 9,58 % |
ромська | 29 | 0,45 % |
вірменська | 17 | 0,26 % |
білоруська | 11 | 0,17 % |
румунська | 5 | 0,08 % |
інші/не вказали | 13 | 0,2 % |
Усього | 6469 | 100 % |
- Школа № 38 імені Секретнюка І. О.
- Будинок культури
- Бібліотека
- Амбулаторія № 5
- Дитячий садок «Вербичка»
У напрямку міста Кам'янського:
- маршрутні таксі № 3, 6, 23.
- трамвай № 3.
- приміські електропоїзди — зупинні пункти Платформа 164 км, Платформа 165 км
У напрямку міста Дніпра:
- автобусний маршрут «Карнаухівка (амбулаторія) — Дніпро (Старомостова площа)»
- приміські електропоїзди — зупинні пункти Платформа 164 км, Платформа 165 км. У радянський час приміські поїзди ходили й по лінії Сухачівка - Правда, зупинялись на станції Карнаухівка.
- Братська могила радянських воїнів (з 1993 року).
- Пам'ятник Тарасові Шевченку. Відкриття пам'ятника відбулося 25 серпня 2013 року на святкуванні 276-річниці селища. Автор пам'ятника — заслужений художник України, скульптор родом з Карнаухівки Петро Куценко[11]
- Пам'ятник козаку Семену Карнауху — засновнику селища Карнаухівка. Відкриття пам'ятника відбулося у 2012 році[12].
Карнаухівська паркова зона — зона активного та пасивного відпочинку в селищі:
- Дитячий та спортивний майданчики
- Пам'ятник козаку Семену Карнауху
- Пам'ятник Тарасові Шевченку
- «Музей-хата»
- Оригінальні архітектурні споруди
- Будується «Алея Шевченка».
- Дитячий майданчик
- Архітектурні споруди
- Карнаухівська сцена
- Музей-хата
У Карнаухівці кожного року святкують День заснування селища. Святковий концерт, ярмарок, ігри, розваги, та традиційна святкова каша. Також Карнаухівка святкує День Рибалки — марафон рибалок, які виловом риби, змагаються за 1 місце в турнірі Рибалок Карнаухівки.
У Карнаухівці фірмовою стравою вважається зливана каша. За словами місцевих мешканців, традиція готувати зливану кашу започаткована ще за часів заснування селища козаком Семеном Карнаухом у 1737 році. Тому на в’їзді до селища на стелі з гербом Карнаухівки зображений засновник селища Семен Карнаух з казаном зливаної каші, що символізує гостинність і доброзичливість місцевих жителів.
Назву «зливана» каша отримала через те, що готувалася гуртом, у складчину, з доступних продуктів, спочатку як символічне відзначення завершення польових робіт у травні. Така каша відновлює сили, заряджає позитивною енергетикою. На свята її досі готують у стародавньому п’ятивідерному казані. До столу запрошують піснями. Згідно з традицією, після першої тарілки каші та чарки обов’язково танці й пісні, а потім – знову до столу.
Стародавній рецепт приготування зливаної каші передається господинями від покоління до покоління і має свої секрети.[13]
У селі розташовані дві церкви - Храм Святих преподобномучениць великої княгині Єлизавети і інокині Варвари ПЦУ (пров. 3-й Нагірний, 17) та храм Святої Варвари (вул. Центральна, 60-А).
- Мельников Олександр Юрійович (1980—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Син карнаухівського селищного голови, згодом старости Фріске Тетяни Василівни.
- Секретнюк Іван Омелянович (1922—2003) — лейтенант Червоної армії, «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська», перший директор нового корпусу школи СЗШ N 38 імені І. О Секретнюка.
- Військовий меморіал
- Пам'ятний знак козаку Семену Карнауху
- Храм Святих Єлизавети і Варвари
- Храм Святої Варвари
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Рішення Кам'янському міської ради від 24.12. 2019 про утворення Карнаухівського старостинського округу.
- ↑ Буланова, Наталія (2000). Земні силуети віри (укр.). Дніпропетровськ: «Січ». с. 20. ISBN 966-511-177-9.
- ↑ Буланова, Наталія (2000). Земні силуети віри (укр.). Дніпропетровськ: «Січ». с. 21. ISBN 966-511-177-9.
- ↑ Списки населенныхъ мѣстъ Российской империи, составленные и издаваемые Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства внутренних дѣлъ (По свѣдѣніям 1859 года). Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Т. VIII. Екатеринославская губернія с Таганрогскимъ градоначальствомъ. СанктПетербургъ. 1863. — V + 152 с., 1863. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 20 (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-60. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Рішення виконкому Дніпропетровської обласної Ради депутатів Трудящих від 11 січня 1963 року «Про підпорядкування селища Карнаухівка Баглійській районній раді міста Дніпродзержинська» // Відомості Верховної Ради УРСР від 8 лютого 1963 (укр.). Київ. с. 218.
- ↑ Закон України № 3285-IX від 28 липня 2023 року «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Верховна Рада України.
- ↑ Відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.
- ↑ Пам'ятник козаку Семену Карнауху — засновнику селища Карнаухівка. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.
- ↑ Обряд приготування каші у Карнаухівці внесли до списку культурної спадщини України
- Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с.
- Сайт Верховної Ради України.
- Сайт селища Карнаухівка. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Слобода Карнаухівка.
- В Камянському відкритий ще один памятник Тарасові Шевченку. (рос.)
- Карнауїівка відзначила своє 275-річчя. (рос.)
Це незавершена стаття про Дніпропетровську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |