Кварцяний Віталій Володимирович — Вікіпедія

Ф
Віталій Кварцяний
Віталій Кварцяний
Віталій Кварцяний
Особисті дані
Повне ім'я Віталій Володимирович Кварцяний
Народження 19 липня 1953(1953-07-19) (71 рік)
  Луцьк, УРСР
Громадянство Україна Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1969-1971
1974-1976
1977
1977-1984
«Торпедо» (Луцьк)
«Електрик» (Луцьк)
«Торпедо» (Луцьк)
«Прилад» (Луцьк)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1977—1984
1984—1988
1988—1990
1990—1994
1994—1996
1996—1998
1999—2000
2000—2001
2001—2011
2012
2012
2013—2017
«Прилад» (Луцьк)
«Торпедо» Л
«Волинь» Л
КСЗО (Польща)
«Волинь» Л
«Поділля» Х
«Підшипник» Л
«Поділля» Х
«Волинь» Л
«Кривбас» К-Р
«Металург» З
«Волинь» Л
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Віталій Володимирович Кварця́ний (нар. 19 липня 1953, Луцьк) — український футбольний тренер, заслужений тренер України. Колишній головний тренер та президент луцької «Волині», президент Федерації футболу Волині.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Луцьку 19 липня 1953 року, де також закінчив середню школу № 15. Пізніше навчався у Київському спортінтернаті, закінчив факультет фізкультури Луцького педагогічного інституту. Служив у радянській армії, в цей період грав за армійський СКА Чита. Навчався у Вищій київській школі тренерів.

Грав за луцькі команди «Волинь», «Торпедо», «Прилад» (з ним виграв кубок «Юності»). У 1973 році був викликаний до молодіжної збірної України. Пізніше працював граючим тренером у команді приладобудівного заводу.

1983 року «Прилад» переміг у всеукраїнському Кубку товариства «Авангард» серед колективів фізкультури. Це дозволило волинянам зустрітись з чемпіоном Болгарії серед робітничих колективів — «Зіркою» (Софія).[1] За підсумком двоматчу «Прилад» переміг за різницею забитих і пропущених м'ячів — (0:1 у Болгарії і 3:0 вдома). Одним з ключових тогочасних нападників волинян був Володимир Кабанов — майбутній дитячий тренер, батько гравця збірної України Тараса Кабанова.

Працював головним тренером у луцькому «Торпедо» (19841987), «Волині» (19891990, 19941997, з 2001), «КШО» (Польща) (1990—1994), «Поділлі» (1997—1998, 2000—2001), тренером-селекціонером у запорізькому «Металурзі» (1998—2000).

За результатами місцевих виборів у листопаді 2010 року Віталій Кварцяний був обраний депутатом Луцької міськради від «Фронту змін».

11 липня 2013 на зборах учасників ТзОВ "Футбольний клуб «Волинь» було прийнято рішення призначити Віталія Кварцяного президентом футбольного клубу «Волинь»[2]. Займає дві посади — президента і головного тренера клубу.

13 липня 2017 року Віталій Кварцяний подав у відставку з поста головного тренера «Волині», одночасно залишивши за собою посаду президента клубу.[3]

30 листопада 2017 року Віталій Кварцяний залишив посаду президента ФК «Волинь». В клубі заявили, що він обійматиме тільки формальну посаду почесного президента клубу[4].

7 грудня 2017 року Віталія Кварцяного переобрали на посаду голови Федерації футболу Волині[5].

Тренерські досягнення

[ред. | ред. код]
  • Переможець першості СРСР у другій лізі (1989).
  • Переможець першості України у першій лізі (2001/02)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Особиста інформація

[ред. | ред. код]

Має онуку Кварцяну Анастасію Дмитрівну 1999 р.н.та сина футболіста[джерело?]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Романенко А. М. Футбол-84. Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1984. — С. 75-76
  2. Дзеркало Тижня: Головного тренера «Волині» Віталія Кварцяного призначено президентом клубу. Архів оригіналу за 8 Вересня 2013. Процитовано 10 Серпня 2013.
  3. Кварцяний залишив Волинь, головним тренером призначений Ярослав Комзюк. Архів оригіналу за 16 Липня 2017. Процитовано 13 Липня 2017.
  4. Кварцяний залишив посаду президента ФК "Волинь". Конкурент. Архів оригіналу за 21 Квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  5. Федерація футболу Волині обрала керівника. Конкурент. Архів оригіналу за 21 Квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2121.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]