Кичкирі — Вікіпедія
село Кичкирі | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Житомирська область |
Район | Житомирський район |
Тер. громада | Радомишльська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA18040450180076655 |
Основні дані | |
Засноване | до 1770 р. |
Населення | 552 |
Площа | 1,662 км² |
Густота населення | 332,13 осіб/км² |
Поштовий індекс | 12254 |
Телефонний код | +380 4132 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°26′38″ пн. ш. 29°11′12″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря | 156 м |
Водойми | Мика |
Місцева влада | |
Адреса ради | 12254, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с.Кичкирі, вул.Центральна, 165 |
Карта | |
Мапа | |
Кичкирі́ — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Радомишльської міської громади. Населення становить 552 осіб.
За даними Леонтія Похилевича, назва села походить від Київського боярина Качкара, що жив у 12 столітті. 1864 року у Кичкирях налічувалося 433 мешканці. У 1770 році було збудовано, а 29 серпня 1771 року — освячено Покровську церкву. 1894 року замість старої церкви було збудовано нову. Остання була знищена у радянський час.
Значення села дуже зросло на початку 1860-х років, після запровадження волосного поділу. Село стає волосним центром Кичкирівської волості, що 1900 року має площу майже 367 км² та населення 15 118 осіб. Всього до складу волості входило 48 поселень, причому серед них були поселення, які сьогодні є складовими частинами Радомишля, а на той час були його передмістями (Микгород, Папірня, Рудня). Сам же Радомишль був повністю оточений з усіх боків територією волості!
На 1900 рік у селі мешкало 782 особи, було 139 дворів. Діяли церква, церковно-парафіяльна школа, водяний млин. Як волосний центр, село мало приймальний покій, тут перебував фельдшер. Діяла казенна винна лавка, існував пожежний обоз. 1913 року у Кичкирях згадується ще й сільський банк.
З 1923 року коли було скасовано волосний поділ та запроваджено сільські ради, Кичкирі стали звичайним центром сільської ради.
У селі народились: Лауреат Ленінської премії, український геолог Єлизавета Матвіївна Матвієнко; український мовознавець Оникій Матвійович Матвієнко.
- Kiczkiry // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 14. (пол.)
- Kiczkiry // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 70. (пол.)
- Погода в селі Кичкирі [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]
- Молодико В. Чи міг би побувати у Кичкирях Оноре де Бальзак? [Архівовано 20 Лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Молодико В. Хай бережеться пам'ять про полеглих [Архівовано 10 Січня 2020 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |