Клавдія I (герцогиня Бретані) — Вікіпедія

Клавдія І фр. Claude de France брет. Klaoda Bro-C'hall
Клавдія І Клавдія у віці 18-ти років.
Прапор герцогиня Бретані
під ім'ям Клавдія І 1514 — 1524
Попередник:	Анна Ι
Наступник:	Франциск ΙΙΙ
Прапор графиня Етампу
під ім'ям Клавдія І 1514 — 1524
Попередник:	Анна І
Наступник:	Французький домен.
графиня Монфору
під ім'ям Клавдія І 1514 — 1524
Попередник:	Анна І
Наступник:	Франциск ІІ
Королева-консорт Франції
1515 — 1524
Попередник:	Марія Тюдор
Наступник:	Елеонора Австрійська
баронесса Куссі
під ім'ям Клавдія І 1515 — 1524
Попередник:	Людовик ІІ
Наступник:	Французький домен.
Народження:	13 жовтня 1499(1499-10-13) Роморантен-Лантене, Французьке королівство
Смерть:	20 липня 1524(1524-07-20) (24 роки) замок Блуа, Французьке королівство
Причина смерті:	сифіліс
Поховання:	Абатство Сен-Дені
Країна:	Франція, Бретань
Релігія:	Католицтво
Рід:	Валуа
Батько:	Людовик XII
Мати:	Анна I (герцогиня Бретані)
Шлюб:	Франциск I (король Франції)
Діти:	1 Луїза, 2 Шарлотта, 3 Франциск, 4 Генріх, 5 Мадлен, 6 Карл, 7 Маргарита, 8 Філіп.
Медіафайли у Вікісховищі

Клавдія І (фр. Cloude de France; 13 жовтня 1499(14991013), Роморантен-Лантене — 20 липня 1524, Блуа) — герцогиня Бретанська suo jure, з 1515 року королева консорт Франції, старша дочка Людовика XII та Анни Бретонської. Була дружиною Франціска I і матір'ю Генріха II, відповідно останні три королі з династії Валуа були її внуками.

Клавдія або Клод народилася 13 жовтня 1499 року в Роморантен-Лантене^[1], в родині короля Франції, Людовика XII і його другої дружини, герцогині Бретані Анни І; вона була старшою дитиною і старшою дочкою двох виживших дітей пари. Дівчинка була названа на честь Святого Клавдія, до могили якого Анна здійснила паломництво в надії народити живу дитину: у двох шлюбах у королеви Анни було щонайменше чотирнадцять вагітностей, при цьому тільки двоє дітей пережили дитинство і юність — Клавдія і її молодша сестра Рената, яка народилася в 1510 році^[2].

Принцеса виховувалася в суворості за образом її благочестивої матері^[2]. Оскільки її мати не мала живих синів, Клавдія стала спадкоємицею Бретанського герцогства. Згідно з салічним законом ні Клавдія, ні її сестра не могли успадкувати французьку корону, оскільки вона могла відійти тільки до спадкоємця по чоловічій лінії. Разом з тим, королева Анна, яка не бажала залишити доньку без бретонського спадщини, за допомогою кардинала Амбуаза вирішила відокремити Бретань від французької корони. Кардинал почав суперечку з П'єром де Роан-Жи, маршалом, який палко підтримував ідею шлюбу між принцесою і герцогом Валуа, спадкоємцем французької корони, яка таким чином зберігала союз Бретані і Франції^[3].

10 серпня 1501 року в Ліоні був підписаний шлюбний договір між дворічною Клод і майбутнім імператором СРІ Карлом V; підписантами виступили Франсуа Бузлейден (архієпископ Безансона), Гійом де Крой^[en], Ніколас де Руттер і П'єр Лезземан, усі посли Філіпа I Габсбурга, батька Карла. Частиною договору обумовлювалося спадкування Бретані молодим принцом, а також становлення його наступним у лінії спадкоємства тронів Кастилії, Арагона і Австрії і бургундських володінь. На додаток, договір у Блуа^[en] давав Клавдії чимале придане, ймовірно, на випадок смерті Людовика XII при відсутності у нього спадкоємців чоловічої статі: крім Бретані, Клавдія отримувала герцогства Мілан і Бургундію, графства Блуа і Асті^{[к 1]} і території Генуезької республіки, окуповані Францією^[4]. Таким чином, причини майбутнього суперництва Карла V І Франциска I були визначені ще до того, як вони стали монархами. 1505 року, будучи серйозно хворим, побоюючись за своє життя і не бажаючи загрожувати майбутньому царювання свого єдиного спадкоємця, Людовик XII розірвав заручини дочки і Карла V на користь герцога Валуа. До того ж, раніше Луїза Савойська отримала від короля таємну обіцянку, що Клавдія вийде заміж за її сина^[5]. Таким чином, план маршала Жі, проти якого виступала королева Анна, був схвалений самим королем. Анна застосувала весь свій вплив, щоб парламент у Парижі засудив маршала за зраду^[6].

9 січня 1514 року померла матір Клавдії королева Анна, Клавдія стала герцогинею Бретані; ще чотири місяці потому, 18 травня, в Сен-Жермен-ан-Ле Клавдія вийшла заміж за свого троюрідного брата, Франциска. Цим союзом Бретань закріплювалася за французькою короною у випадку, якщо третій шлюб короля Людовика XII з англійською принцесою Марією, укладений 9 жовтня 1514 року, не принесе довгоочікуваного спадкоємця. Як би там не було, шлюб виявився недовгим і бездітним: Людовік XII помер менш ніж через три місяці після весілля, на загальну думку через надмірні потуги в справі зачаття спадкоємця^[7]. Франциск і Клавдія стали королем і королевою — це був третій випадок в історії, коли герцогиня Бретані ставала королевою Франції. ^{[к 2]}.

При дворі, вже будучи королевою, Клод залишалася в тіні своєї свекрухи Луїзи Савойської та зовиці Маргарити Ангулемскої. Фактично, Клод ніколи не правила своїм герцогством; у 1515 році вона передала чоловікові у вічне користування уряд своїх домініонів. На відміну від молодшої сестри, Клод не проявляла інтересу до материнського спадку, а так як вона не цікавилася політикою, королева вирішила присвятити себе релігії, опинившись під впливом, як вважають деякі історики, духівника^[en] її свекрухи.

Після того, як Франциск став королем, до двору Клод приєдналася Анна Болейн. Існує припущення, що Анна була перекладачкою Клод на зустрічах з англійськими гостями. Наприкінці 1521 року Анна повернулася до Англії, де пізніше стала королевою-консортом. Іншою знаменитою фрейліною Клод була Діана де Пуатьє, яка згодом стала коханкою її сина Генріха II^[8].

Клод була коронована в абатстві Сен-Дені 10 травня 1517 року кардиналом Філіпом де Люксембургом^[en], який «помазав їй груди і чоло»^[9]. Майже всі дев'ять років шлюбу Клод провела в нескінченних вагітностях. У її чоловіка було багато коханок, але всі вони були порівняно стримані. У власній родині Клод ввела суворий моральний кодекс, ігнорувати який мало хто наважувався^[8]. Брантом писав про Клод:

Повинен сказати, мадам Клод Французька була дуже гарною і дуже милосердною, була мила з усіма і ніколи не виявляла незадоволення ні при дворі, ні в її домініонах. Вона була глибоко шанована королем Людовіком і королевою Анною, батьком і матір'ю, і вона завжди була хорошою дочкою для них; після того, як король прийняв мирову герцога Міланського, він оголосив і проголосив Клод в паризькому парламенті герцогинею двох прекрасних герцогств християнського світу, Мілана і Бретані, від одного батька і іншого від матері. Що за спадкоємиця! Якщо дозволите. Обидва герцогства приєдналися в ім'я всього доброго до нашого прекрасного королівства.

Пішак настільки багатьох династичних маневрів, Клод була невисокого зросту і страждала сколіозом, який зробив її спину сутулою, в той час як її чоловік був «великий і атлетичний». Численні послідовні вагітності зробили її тіло пухким, що стало причиною насмішок при дворі. Іноземні посли відзначали її «повноту», кульгавість, косе ліве око, малий зріст і потворність, але й визнавали за нею добрі якості^[10]. Однак, при дворі після смерті батьків Клод не жалували. Брантом писав, що Франциск «заразив Клод сифілісом, що безсумнівно скоротило її дні. А мадам регент Луїза Савойська постійно знущалася над нею…» Франциск же у цей час знаходився під впливом своєї всюдисущої фаворитки Франсуази де Фуа.

Клавдія померла 20 липня 1524 року в Блуаському замку у віці 24-х років. Безпосередньою причиною її смерті стало народження сина Філіпа, який помер 1525 року^[11][12]. Деякі історики заперечують його існування; інші вважають, що Клавдія померла від виснаження через численні вагітності або перенесений раніше кістковий туберкульоз (як і її мати). Клавдія була похована в абатстві Сен-Дені.

Після смерті Клавдії герцогство Бретань успадкував спочатку її старший син, дофін Франциск (опікуном став вдівець Клавдії), а після його смерті інший син — дофін Генріх, який після смерті батька став королем. Через кілька років після смерті Клавдії Франциск одружився вдруге: його обраницею стала Елеонора Австрійська, сестра імператора Карла V.

Першу дитину народила в п'ятнадцять з половиною років, всіх дітей за дев'ять років шлюбу було сім.

Луїза 19.8.1515—21.9.1518)

Шарлота (1516—1524)

Франциск (1518—1536), дофін Франції, коронований в Ренні як герцог Бретані під іменем Франциск III

Генріх II (1519—1559), король Франції, одружений з Катериною Медічі, мав нащадків

Магдалина (1519—1559), у шлюбі з Яковом V королева консорт Шотландії

Карл (1519—1559), герцог Орлеанський, помер в молодому віці без дітей

Маргарита (1523—1574), після шлюбу з Емануїлом Філібертом герцогиня Савойська

• Baumgartner, Frederic J. Henry II, King of France 1547-1559. — Duke University Press, 1988. — P. 247—248.
• Blanchard, Joël. Philippe de Commynes. — Le Grand livre du mois, 2006. — P. 299—300. — ISBN 2286020418. — ISBN 9782286020415.
• Bottineau-Fuchs, Yves. Georges 1er d’Amboise 1460–1510: Un prélat normand de la Renaissance. — Editions PTC, 2005. — P. 67—68. — ISBN 2906258903. — ISBN 9782906258907.
• Géoris, Michel. François Ier: le magnifique. — Editions France-Empire, 1998. — P. 20. — ISBN 270480852X. — ISBN 9782704808526.
• Guicciardini, Francesco. Storia d’Italia. — 1853. — P. 341. — 373 p.
• Hackett, Francis. Francis the First. — Doubleday, Doran & Company, Incorporated, 1935. — P. 234. — ISBN 2262043698. — ISBN 9782262043698.
• Louda, Jiří. Lines of Succession: Heraldry of the Royal Families of Europe / Michael Maclagan. — Little, Brown Book Group Limited, 1999. — 308 p. — ISBN 0316848204. — ISBN 9780316848206.
• Menin, Nicolas. An Historical and Chronological Treatise of the Anointing and Coronation of the Kings and Queens of France, from Clovis I to the Present King, and of All the Sovereign Princes of Europe. — W. Mears, 1723. — P. 249.
• Robin, Diana Maury; Larsen, Anne R.; Levin, Carole. Encyclopedia of Women in the Renaissance : Italy, France, and England / Michael Maclagan. — ABC-CLIO, 2007. — P. 80—81. — ISBN 1851097724. — ISBN 9781851097722.
• Seward, Desmond. Prince of the Renaissance: The Life of François I. — Cardinal, 1973. — P. 192. — ISBN 0351182349. — ISBN 9780351182341.
• Thevet, André. Portraits from the French Renaissance and the Wars of Religion. — Truman State University Press, 2009. — P. 24—25. — ISBN 193550360X. — ISBN 9781935503606.
• Tourault, Philippe. Anne de Bretagne. — Perrin, 2014. — P. 255. — ISBN 2262043698. — ISBN 9782262043698.
• Deputazione di storia patria per le antiche provincie modenesi. Pavullo e il medio Frignano. — Aedes Muratoriana, 1977. — P. 123.