Ковальов Михайло Прокопович — Вікіпедія

Ковальов Михайло Прокопович
Ковальов (центр) на Забайкальському фронті
Народження25 червня (7 липня) 1897(1897-07-07)
Російська імперія станиця Брюховецька, Кубанська область,
Російська імперія
Смерть31 серпня 1967(1967-08-31) (70 років)
СРСР Ленінград, СРСР
ПохованняБогословське кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Приналежність Російська імператорська армія
Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військпіхота
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби19151917
1918 — 1955
ПартіяКПРС
Звання Генерал-полковник
КомандуванняКомандувач військами Білоруського, Харківського та Забайкальсько-Амурського військових округів
Командувач військами Забайкальського фронту
Командувач 15-ю армією
Війни / битвиПерша світова війна
Громадянська війна в Росії
Вторгнення СРСР до Польщі
Радянсько-фінська війна
Друга світова війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Миха́йло Проко́пович Ковальо́в (нар. 25 червня (7 липня) 1897(18970707), станиця Брюховецька, Кубанська область — 31 серпня 1967, Ленінград) — радянський воєначальник, генерал-полковник, командувач військами фронту в роки Другої світової війни. Член ЦК КП(б)У в 1940—1949 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1941 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

[ред. | ред. код]

Учасник Першої світової війни. Закінчив 2-гу Тифліську артилерійську школу прапорщиків, у рядах Російської імператорської армії воював з німецькими військами, командував ротою і батальйоном, дослужився до штабс-капітана.

У Червоній Армії служив з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії, командував батальйоном, 242-м стрілецьким полком, 50-ю стрілецькою бригадою 34-ї стрілецької дивізії. Відзначився у боях з денікінціями. За заслуги у боях нагороджений двома орденами Червоного Прапора.

Закінчив Військову Академію РСЧА імені Фрунзе (1924). Після цього був помічником командира 27-ї стрілецької дивізії, командиром 64-ї стрілецької дивізії. У 1932—1936 роках командував 9-м стрілецьким корпусом. У 1936—1937 роках був начальником Забайкальського укріпрайону. У 1937—1938 роках – заступник командувача військами Київського військового округу.

Із січня 1938 по липень 1940 року комкор Ковальов командував Білоруським військовим округом. Брав участь у вторгненні радянських військ до Польщі у вересні 1939 року як командувач військами Білоруського фронту.

Під час радянсько-фінської війни командарм 2-го рангу Ковальов командував 15-ю армією. Наступ цієї армії провалився, війська понесли величезні втрати. Після цього Сталін 15 березня 1940 року зняв Ковальова з посади командувача армії.

З липня по грудень 1940 року — командувач військ Харківського військового округу.

З грудня 1940 по червень 1941 року — інспектор піхоти РСЧА, генерал-лейтенант.

Із червня 1941 року командував Забайкальським військовим округом, який у вересні того ж року було розгорнуто у Забайкальський фронт. Фронт прикривав радянський кордон від нападу японців і займався побудовою укріплень на кордоні.

У червні 1945 року командувачем Забайкальського фронту був призначений Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський, а Ковальов став його заступником. За участь у радянсько-японській війні генерал-полковник Ковальов був нагороджений орденом Суворова 1-го ступеня.

Після розформування фронту в жовтні 1945 року призначений командувачем військами Забайкальсько-Амурського військового округу, в червні 1947 роки після зміни системи військових округів призначений заступником командувача військами Забайкальського військового округу. У 1948 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова.

З березня 1949 року — 1-й заступник командувача військ Ленінградського військового округу.

З жовтня 1955 року — в запасі. Проживав у Ленінграді.

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000

Джерела

[ред. | ред. код]