Цивільний кодекс Франції — Вікіпедія

Кодекс Наполеона (фр. Code Napoléon), офіційно Цивільний кодекс Франції (фр. Code Civil des Français) — масштабний кодекс цивільного права Франції, розроблений групою юристів під час правління першого консула Французької республіки (потім імператора) Наполеона Бонапарта.

Уведений указом Наполеона 21 березня 1804 року (30 вантоза XII року Республіки), ще в часи консульства (консулату), незадовго до проголошення Наполеона імператором. З подальшими поправками діє у Франції, незважаючи на численні зміни політичного устрою, досі й ніколи не переглядався повністю (обмежено діє в таких заморських співтовариствах, що користуються самоврядністю: на Майотті, Новій Каледонії і островах Волліс і Футуна).

	Моя справжня слава не в тому, що я виграв у сорока битвах: одне Ватерлоо закреслило їх усіх. Те, що буде жити вічно - це мій Цивільний кодекс.
— Наполеон, https://pravo.ua/grazhdanskomu-kodeksu-napoleona-200-let/

Документ був прийнятий в імперську епоху, коли країна виходила з революційної смути, а перед Бонапартом стояло завдання стабілізувати державу й дати тверду юридичну базу новому порядку. На початок Великої французької революції 1789—99 років північний схід країни в основному жив за німецьким звичайним правом, південь — за римським. Закони різнилися від провінції до провінції і навіть від міста до міста: у країні діяло близько 366 місцевих кодексів.

Кодекс скасував все попереднє цивільне законодавство, гарантував цивільні свободи, включаючи свободу віросповідання, і закріпив рівність усіх перед законом.

У розробці кодексу брали участь французькі вчені-юристи тієї пори — Франсуа Тронше, Фелікс Біґо де Преаменю, Жан Порталіс і Жак Маваль, які утворили комісію кодифікування Державної ради. Вони створили творчу компіляцію з римського права, правових звичаїв населення, королівських ордонансів, революційних законів і судової практики старих парламентів, а також на основі аналізу юридичних теорій інших європейських країн. Комісія провела «професійний» референдум: до всіх судів був розісланий проєкт кодексу на обговорення.

Розробники Кодексу (Франсуа Тронше, Фелікс Біго де Преаменю, Жан Порталіс, Жак Маваль, Жан-Батист Трельяр)

У розробці кодексу брав участь і сам Наполеон: з 1801 року він головував на 36 з 84 засідань Державної ради, присвячених обговоренню нового зведення законів. Він уважав, що цей Кодекс буде більш довговічним пам'ятником собі, ніж його військові перемоги:

	Моя правдива слава полягає не в тому, що я виграв сорок битв; Ватерлоо затьмарить у пам'яті нащадків інші перемоги... Але що не забудеться і буде жити вічно, так це мій Цивільний кодекс.
— Наполеон Бонапарт, (Montholon Ch. T. Recits de la captivite. — T. I. — P. 401)

Публікація проєкту кодексу в газеті Le Moniteur universel

На момент ухвалення Кодекс Наполеона не був першим і єдиним у світі цивільним кодексом. На той час уже діяв Баварський цивільний кодекс Максиміліана^[en] 1756 року. А 1811 року ухвалено Загальне австрійське цивільне уложення. Кодекс Наполеона зробив величезний вплив на розроблення й кодифікування цивільного права в Європі (у тому числі в німецьких державах, що з'явилися під час наполеонівських воєн під французькою окупацією, а також в Польщі, де взагалі дуже сильним був вплив наполеонівської Франції; потім, уже в пізніші епохи, в Бельгії, Італії і інших країнах), а також у Північній Америці (в Луїзіані й Квебеці, хоча вони на той момент перестали бути французькими колоніями). Окрім цього, він діяв у французьких колоніях.

Поряд з Німецьким цивільним уложенням і Цивільним кодексом Швейцарії Кодекс Наполеона брався за зразок під час розробку кодифікованих законів Бразилії (1916), Мексики (1928), Китаю (1931), Перу (1936). До середини XX століття положення Кодексу Наполеона певною мірою запозичили правові системи понад 70 країн світу.

• Рецепція римського права
• Наполеонівські кодекси^[fr]
• Цивільний процесуальний кодекс Франції (1806)^[fr]
• Торговий кодекс Франції (1807)
• Кримінальний процесуальний кодекс Франції (1808)^[fr]
• Кримінальний кодекс Франції (1810)

• Шершеневич Г. Ф., проф. Казанского университета. Очерки по истории кодификации гражданского права. Часть 1. Франция. — Казань: Типо-литография Императорского Университета, 1897. — 61 с. (також є сучасні перевидання, наприклад, у збірнику: Шершеневич Г. Ф. Избранное / Вступ. слово, сост.: П. В. Крашенинников. — М.: Статут, 2016. — 496 с. — (Юристы, изменившие право, государство.)).
• Юшкевич В. А. Наполеон I на поприще гражданского правоведения и законодательства. — М., 1905. (link)
• Daniłowicz Ignacy. Kodex Napoleona w porównaniu z prawami polskiemi i litewskiemi: rozprawa opracowana w roku 1818 na temat zadany przez Radę b. Uniwersytetu Wileńskiego / Z autografu znajdującego się w dziale rękopisów Biblioteki Cesarskiej Publicznej w Petersburgu wyd. Aleksander Kraushar. — Warszawa, 1905.
• Шенвиц Феликс. Кодекс Наполеона: Его характер и причины распространения. - СПб. - Варшава: Книгоиздательское товарищество "Оросъ", 1912. - 81 с.
• Zoll, Fryderyk. Napoleon-ustawodawca, Kraków 1921 (link)
• Французский гражданский кодекс 1804 года. С позднейшими изменениями до 1939 года. - М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1941. — 472 с. (link)
• Арисов Н. Н. Французский Гражданский Кодекс 1804 года (кодекс Наполеона и его основные институты). — М.: Мысль, 1972.
• Боботов С. В. Наполеон Бонапарт - реформатор и законодатель. - М.: Издательская фирма "Контракт", 1998. - 336 с.
• Бердникова С. А. Гражданский кодекс Франции 1804 г.: учеб. пособие / Краснояр. гос. университет, каф. истории и права. — Красноярск: КГУ, 2002. - 124, [1] с.
• Французский гражданский кодекс / Науч. ред.: Д.Г. Лавров; Пер. с франц.: А.А. Жукова, Г.А. Пашковская. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 1101 с. - (Законодательство зарубежных стран). - ISBN 5-94201-299-7
• Badinter, Robert. Le plus grand bien. — Paris: Fayard, 2004. - 86 p.
• Довгерт А. С., Захватаєв В. М. Цивільний кодекс Франції (Code Civil des Français), Кодекс Наполеона (Code Napoléon) // Юридична енциклопедія: В 6-ти тт. — Т. 6: Т — Я. — К., 2004. — 768 с. — С. 369 – 371.
• Саидов А. Х. Кодексу Наполеона – 200 лет / Юрист. - 2004. - № 12. (additional link)
• Медведев С. Н. Code civil (к 200-летию действия Гражданского кодекса Франции) // Проблемы гражданского права. Сборник научных статей. — Ставрополь: Сервисшкола, 2006. — С. 178-184.
• Кодекс Наполеона в теоретических и исторических исследованиях: сборник статей / Министерство внутренних дел Республики Беларусь, Академия МВД; научный редактор С. В. Липень. — Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2007. — 258, [1] с.; 21 см. — ISBN 978-985-427-399-0.
• Тараборин Р. С. Кодекс Наполеона 1804 года: историко-правовая характеристика// Вопросы управления (журнал). — Декабрь 2009. — Выпуск № 4(9) (link)
• Katarzyna Sójka-Zielińska. Kodeks Napoleona. Historia i współczesność. Wydanie 2. — Warszawa: Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis Polska, 2008. — 585 s.
• Богоненко В. А. Кодификация гражданского права в странах правового классицизма: Монография. – Минск, 2008. — 142 с.
• Тараборин Р. С. Влияние кодекса Наполеона 1804 г. на развитие гражданского права европейских стран XIX в. // Научный Вестник Уральской Академии Государственной службы. – 2010. – Вып. 2 (11).
• Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) = Code civil des Français (Code Napoléon) / пер. с фр. В. Н. Захватаева, Москва-Берлин: Инфотропик Медиа, 2012. - 624 c. ( див. також: Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Предисловие / В. Н. Захватаев / пер. с франц., приложения В. Н. Захватаев. – Київ: Алерта, 2016. – 1156 с. — ISBN 978-617-566-377-6)
• Захватаев В. Н. Кодекс Наполеона: Монография. — Москва — Берлин: Инфотропик Медиа, 2012. - 800 с. (див. також: Захватаев. В. Н. Кодекс Наполеона: Монография. / Издание второе, переработанное и дополненное. – Київ: «Алерта», 2016. – 1340 с. — ISBN 978-617-566-383-7).
• Богоненко В. А. Кодекс Наполеона. Историко-правовой аспект: монография. — Минск: А. Н. Вараксин, 2014. — 244 с. (link, link 2)
• Сирко М. В. Цивільний кодекс Франції 1804 року та його вплив на цивільне законодавство країн Європи (на прикладі Польщі та Румунії). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. — 215 с.
• Липень С. В. Отечественная цивилистическая традиция начала XX века и Кодекс Наполеона // Журнал российского права. - 2015. - № 1. - С. 74 - 81.

• Кодекс Наполеона // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Цивільний кодекс Франції // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
• Графский В. Г. Ко́декс Наполео́на • Большая российская энциклопедия

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цивільний кодекс Франції

• Holmberg Tom. The Civil Code: an Overview
• Приложение. Французский гражданский кодекс // Кулагин М. И. Избранные труды по акционерному и торговому праву. — М., 2004
• Медведев С. Н. CODE CIVIL (К 200 - летию действия Гражданского кодекса Франции)
• Тиковенко А. Г. Кодекс Наполеона, Французский гражданский кодекс 1804.