Козацька кіннота — Вікіпедія

Козацька кіннота (пол. Jazda kozacka) - звані також як козаки, семени, черемиси) - рід військ легкої та середньої кінноти у Речі Посполитій, зазвичай використовувався для бойової підтримки гусарів у 16-17 століттях . Попередник панцерної кінноти. Еквівалентний кінноті п'ятигорців з Великого князівства Литовського .

Легка козацька кіннота була другим, після гусарів, але не менш важливим елементом польсько-литовського війська. Ці воїни були озброєні шаблями, луками, вогнепальною зброєю ( пістолетам, бандолетами ), а іноді келеп . З часом козаки почали одягати кольчуги, рідше бехтери (броня східного походження, виготовлена з прямокутних залізних пластин, з'єднаних залізними кільцями) та мисюрки ( округлої мисоподібної бляхи з металевою кольчугою, що спадає на шию та плечі) та кольчужні шапочки, а також легкі, круглі щити калкани ( монгольсько-татарського походження). Настільки захищених кавалеристів озброєних державковою зброєю називали броньованою, або ще панцерною кіннотою. У Литві існувало місцева версія козацьких вершників - п'ятигорці, а їхнім додатковим озброєнням були рогатини (іноді списи ).

Вербування воїнів до цієї формації було таке ж як і в випадку гусарського товариства. Капітан отримавши від короля або гетьмана притчого листа, повинен був притягнути на службу визначену кількість воїнів з відповідним до роду війська спорядженням на визначений період часу. Вербування відбувалося шляхом персонального відбору товаришів. Товариші повинні були приїхати у супроводі власного почту, розмір почту вагався згідно власних фінансових можливостей товариша. Винагорода була поділена поміж товаришів, а її сума залежала від розміру почту. Члени почту - почтові, окрім військового обов'язку мали ще й зобов'язання оберігати свого товариша. Капітанами зазвичай були особи з багатшого шляхти. Кількість вершників в козацькій хоругві коливалася від 50 до 200 товаришів, але найчастіше близько 100, до цього варто ще додати товариський почет, що в свою чергу збільшувало підрозділ вдвічі, а то й втричі. Офіцерами такої хоругви були капітан (ротмістр), поручник і хорунжий . Витрати на утримання і оснащення козацької кінноти був нижчий, ніж такої ж за кількістю коней панцерної хоругви, в результаті чого існувала постійна тенденція до збільшення числа козацьких хоругов замість гусарських. Наприкінці XVI століття козацька кіннота становила невеликий відсоток всієї польської кавалерії, близько 10%. Для порівняння, у другій половині 17 століття це становило понад 60% усієї їзди.

Наприкінці 16 століття, в часи правління останніх ягеллонів і пізніше під час обраних королів, козацькі хоругва використовувалася в боях для підтримки атак гусарів, обходу з флангів, або вирішального знищення ворожих фронтів, проломлених раніше гусарами. В Україні козацькі хоругви застосовували для боротьби з татарами, особливо в приватних магнатських арміях .

• Organizacja i skład społeczny wojska polskiego w połowie XVII wieku. Warszawa: PWN.
• Wojskowość Kozaczyzny Zaporoskiej w XVI-XVII wieku. Geneza i charakter. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek. с. 31—33. ISBN 83-73-22803-9.
• Historya jazdy polskiej. Kraków. 1894. с. 67—74. Архів оригіналу за 15 Січня 2019. Процитовано 18 Листопада 2019.
• Historia wojenna polska w zarysie. Lwów. 1919. с. 146, 160, 190, 223, 252, 274. Архів оригіналу за 20 Жовтня 2021. Процитовано 18 Листопада 2019.
• Dzieje wojen i wojskowości w Polsce. Т. 2. Lwów: Ossolineum. 1923. Архів оригіналу за 16 Березня 2017. Процитовано 18 Листопада 2019.
• Zarys historii wojskowości w Polsce. Kraków: Krakowska Spółka Wydawnicza. 1929. с. 69, 77, 93—99. ISBN 83-89738-93-7. Архів оригіналу за 17 Листопада 2017. Процитовано 18 Листопада 2019.
• Dzieje oręża polskiego do roku 1793. Т. 1. Warszawa: MON. с. 205.
• Historia wojskowości. Warszawa: MON. ISBN 83-11-06360-5.
• Wojskowość polska w dobie wojny polsko-szwedzkiej 1626-1629. Kryzys mocarstwa. Poznań. с. 91—94. ISBN 83-89949-09-1.
• Polskie tradycje wojskowe. Т. 1. Warszawa: MON. с. 209—212. ISBN 83-11-07675-8.
• Wojsko i skarb Rzeczypospolitej u schyłku XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. XIV/1. Zabrze: OBHWMW: 81—115. ISSN 0562-2786. Wojsko i skarb Rzeczypospolitej u schyłku XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. XIV/1. Zabrze: OBHWMW: 81—115. ISSN 0562-2786. Wojsko i skarb Rzeczypospolitej u schyłku XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. XIV/1. Zabrze: OBHWMW: 81—115. ISSN 0562-2786. Wojsko i skarb Rzeczypospolitej u schyłku XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. XIV/1. Zabrze: OBHWMW: 81—115. ISSN 0562-2786. Wojsko i skarb Rzeczypospolitej u schyłku XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. XIV/1. Zabrze: OBHWMW: 81—115. ISSN 0562-2786. Wojsko i skarb Rzeczypospolitej u schyłku XVI i w pierwszej połowie XVII wieku. XIV/1. Zabrze: OBHWMW: 81—115. ISSN 0562-2786.
• Wojsko polskie w drugiej połowie XVII wieku. Warszawa: MON. с. 266—169.