Латинський собор (Сандомир) — Вікіпедія
Латинський собор (Сандомир) | |
---|---|
Катедра́льна бази́ліка Різдва Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї | |
50°40′36″ пн. ш. 21°44′58″ сх. д. / 50.676579° пн. ш. 21.749459° сх. д. | |
Тип споруди | собор (1818) і мала базиліка (1960) |
Сучасний статус | мала базиліка |
Розташування | Польща, Сандомир |
Початок будівництва | 1361 |
Стиль | готика, бароко |
Належність | Римо-Католицької Церкви в Польщі |
Єпархія | Roman Catholic Diocese of Sandomierzd |
Стан | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] |
Оригінальна назва | пол. Bazylika katedralna Narodzenia Najświętszej Maryi Panny |
Епонім | Різдво Пресвятої Богородиці |
Вебсайт | katedra.sandomierz.org |
Латинський собор у Вікісховищі |
Катедра́льна бази́ліка Різдва Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї, або Латинський собор (пол. Bazylika katedralna Narodzenia Najświętszej Maryi Panny w Sandomierzu) — культова споруда, римо-католицька базиліка в місті Сандомирі. Головний храм Сандомирської дієцезії Римо-католицької Церкви в Польщі.
Збудована на узгір'ї неподалік від Сандомирського замку, з яким свого часу сполучалася мостом. Добудована за сприяння єпископа Збігнева Олесницького (добудована частина нині становить презбітерій).[2]
У вересні 1770 року Матвій Полейовський — львівський скульптор-різьбяр — уклав контракт, за яким мав виконати роботи для храму, а саме вісім вівтарів із різьбами (у тому числі головного вівтаря), декорацію частини храму під хорами, декорацію балюстради в каплиці Мансіонарській, за що мав отримати 12000 злотих.[3] Ці роботи закінчив у середині 1773 року.[4] Повністю всі роботи в інтер'єрі завершили 1790 року.
1818 року костел став головним храмом новоутвореної Сандомирської дієцезії. 9 вересня 1819 року відбулась урочиста церемонія входження на посаду єпископа Головчиця.[2]
На думку Тадеуша Маньковського, з якою погоджувався Збігнев Горнунг, різьби у вівтарях костелу є нижчого класу, ніж відомі роботи М. Полейовського. Також Горнунг припускав, що їх зробили пізніше, а їх міг виконати майстер, який вирізьбив фігури святого Івана Хрестителя, Марії Магдалини та Марії Єгиптянки в домініканському костелі святого Якова в Сандомирі.[4] Однак Єжи Ковальчик вважав автором цих робіт таки М. Полейовського.[5]
Будівля зального типу, базиліка, головна (середня) нава ширша за бічні. До презбітерію з північної сторони прилягає партерове захристя, перекрите хрестово-реберним склепінням. Фасад бароковий.
- ↑ Реєстр пам'яток
- ↑ а б Kolegiata // Sandomierz. — S. 269.
- ↑ Betlej A. Polejowski Maciej [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // Słownik Artystów Polskich. — T. 7. — Warszawa, 2003. — S. 374—376. (пол.)
- ↑ а б Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 289. (пол.)
- ↑ Там само. — С. 290.
- Sandomierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 269. (пол.)
- Bazylika Katedralna w Sandomierzu [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]. (пол.)