Коник Ераст — Вікіпедія

Ераст Коник
 Підпоручник (лейтенант)
Загальна інформація
Народження22 листопада 1886(1886-11-22)
Перемишль, Австро-Угорщина
Смерть1937(1937)
Харків, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
 УНР
СРСР СРСР
Alma MaterЛьвівський університет імені Франца I
Військова служба
Роки служби19141920
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
Прапор Червоної армії РСЧА
Рід військСухопутні війська
Формування УСС
Командування
4-та сотня  УСС

Ера́ст Ко́ник  (22 листопада 1886, Перемишль, Австро-Угорщина — 1937, Харків, Українська РСР, СРСР) — український військовий діяч, тимчасовий командир 4-ї сотні легіону Українських січових стрільців у 1914 році. Протягом 1918—1920 років — старшина Української галицької армії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 листопада 1886 року в місті Перемишль на Закерзонні.

Мав звання підпоручника (лейтенанта). На початку 1910-х років навчався на факультеті права і політичних наук у Львівському університеті імені Франца I. Під час навчання на факультеті права та політичних знань відвідував лекції з історії України Михайла Грушевського в зимовому півріччі 1911—1912 років. Предмет Грушевського, що вивчав Коник, мав назву «З історії Східної Європи»[1].

Протягом 1912—1914 років перебував у резерві Австро-Угорської армії[2].

З початком Першої світової війни — український військовий діяч, один з перших командантів[3] сотень легіону Українських січових стрільців, де через хворобу Коник і Володимир Сроковський заміняли Никифора Гірняка[4].

Пізніше перебував на посаді командира чоти. 20 листопада 1918 року долучився до Української галицької армії[2].

Після 1920 року проживав в УРСР. За однією з версій, загинув у Харкові під час сталінських репресій у 1937 році[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 145, арк. 636—636 зв.
  2. а б ЦДАВОУ. ф. 2188. оп. 2. спр. 96. арк. 57.
  3. Українські Січові Стрільці: галицькі воїни Архистратига Михаїла. [упоряд. Святослав Липовецький]. К. : Українська Видавнича Спілка, 2010. С 22.
  4. Ігор Мельник. Перші бої Січових Стрільців
  5. АУ СБУ І-Ф. спр. 15177-П. Т. 2. Слідча справа по обвинуваченню Юліана Івановича Гоїва. 125 арк.

Посилання

[ред. | ред. код]