«... Планета Арагена була вибудована зсередини; її володар, Метамерік, оперезував її поясом по екватору на триста і шістдесят градусів, перебуваючи для своєї держави не тільки володарем, але й притулком. <...> Владу на віки вічні успадкував Метамерік; його холодний кришталевий корпус складався з безлічі ланок, у першій з яких містився розум. Протягом тисячоліть від вседержавного мислення кристалічні контури стиралися, розум старів, і тоді володар переходив до наступної ланки, і так ішло безперервно, бо було таких ланок в нього десять мільярдів. Сам Метамерік був нащадком авригенів, яких ніколи не бачив і знав про них лише те, що колись загрожувала їм згуба від якихось страшних істот, котрі космоплаванням займалися, і заради неї покинули рідні сонця і заховали авригени всі свої знання й жадобу існування в мікроскопічних атомних зернах, якими засіяли скелясті надра Арагени.»
— Станіслав Лем, Кіберіада (1972)