Космач (Івано-Франківський район) — Вікіпедія

село Космач
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Дзвиняцька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26040110020038287
Основні дані
Засноване	1785 – 1788 рр
Населення	1517
Площа	17 км²
Густота населення	89,24 осіб/км²
Поштовий індекс	77731
Телефонний код	+380 03471
Географічні дані
Географічні координати	48°44′59″ пн. ш. 24°22′7″ сх. д. / 48.74972° пн. ш. 24.36861° сх. д. / 48.74972; 24.36861
Водойми	потік Велика Маскова
Місцева влада
Адреса ради	Космач
Карта
Космач
Космач
Мапа
Космач у Вікісховищі

Косма́ч — село в Україні, в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Населення становить 1517 осіб. Входить до складу Дзвиняцької сільської громади.

Село забудоване вздовж потоку Велика Маскова, що тече з заходу на схід. Річка бере початок із двох джерел понад селом, з-під гори, яку називають Зруби або Малий Верх. Два інші верхи цієї гори: Китван і Клива. З гори можна побачити інші села: на заході село Луква або Прислуп, на південний схід сел. Солотвин, на півдні — села Кривець та Раковець, а дальше село Пороги, на сході — Дзвиняч, Жураки, Монастирчани, на північний схід — село Росільна.

До села належать присілки Саджівки, Космачівка і Раків Потік. Також космачани умовно виділяють у селі ще Погарі та Луги.

Перша письмова згадка про село є в джерелах за 1785—1788 років.

З достовірних джерел відомо, що село почалося із присілку Космачівка.

Головна сільська вулиця починалася під самим лісом на заході і йшла на схід, паралельно з річкою і закінчувалася при гостинці, що його звали Греблі, який ішов з півночі села Росільної, перетинав кінець села Космача і переходив на півдні до Заріччя — Солотвини. Річка перетинала гостинець і текла далі в луги і там закінчувалося село. До сімдесятих років XX століття в селі Космач лише одна вулиця мала власну назву — це Ма́рина вулиця. Всі інші вулиці не мали найменування. Із покоління в покоління передавалась згадка про Марину, яка врятувала місцевих людей, направивши татарське військо в інший бік. Татари і турки вбили Марину (Мар'яну), а люди згодом назвали вулицю, на якій жила ця жінка, Мариною. Кожен житель Космача добре знає, що це найдавніша вулиця в селі. Доми були побудовані по обох боках сільської річки й вулиці, — так що воду з річки носили до хат як з однієї, так і з другої сторони. Криниць майже не було.

У лютому 1915 року на території Космача відбувся бій між російськими та австро-угорськими військами. У 1920—1930-х роках через важке матеріальне становище з села емігрувало понад 30 осіб. У липні 1943 року через село проходили частини партизанського з'єднання під проводом Сидора Ковпака.

На 01.01.1939 р. в селі проживало 1430 мешканців (1415 українців і 15 поляків)^[1].

• Церква Святого Дмитрія Солунського була збудована в 1869 році (перед тим була церква Зіслання Святого Духа, яка згоріла в 1860 році), в 1904 році розбудували бабинець.^[2] Перебуває в користуванні громади ПЦУ, Богородчанське благочиння, Івано-Франківсько-Галицька єпархія ПЦУ.

У Космачі працюють дев'ятирічна школа, бібліотека, будинок культури. Відкрито кімнату — музей бойової слави.

Через територію села проходять шосейні дороги районного і обласного значення, розміщені лінії електропередач, зв'язку, газопроводу і нафтопроводу. З 04.12.2014 року в Космачі відкрито газове постачання в домівки людей для опалення. Інженерна інфраструктура в селі не впливає на проведення механізованих робіт. У Космачі є можливість встановлення підіймачів. Це дасть поштовх для створення взаємопов'язаної туристичної інфраструктури району в гірській місцевості. Адже однією із найбільших перспектив села є гірськолижний туризм. Село Космач має статус гірського села. Тому збільшення туристів дасть можливість сільським ґаздам додаткового заробітку, а в подальшому — основного. Це призведе в свою чергу до подальшого розвитку села, для якого необхідно буде обов'язкове створення нових туристичних, культурних та інших об'єктів. Село Космач знаходиться в сприятливих природних умовах і відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. У селі виявлено родовища газу.

• Петрушевич Михайло Йосипович — священник УГКЦ, письменник. Оповідання Петрушевича — «образки» з народного життя, помережені містично-релігійними вставками (в стилі Миколи Гоголя, як зазначив Іван Франко). До нас дійшло лише близько 10 оповідань Михайла Петрушевича, написаних під псевдонімами «Євдокій» і «Михайло Новицький»: «Паламар», «Душа», «Вибори», «Градобур», «Солітер», «Що виділа бабуня на тамтім світі».
• Жупанський Олег Іванович  — український поет, перекладач і видавець. Лауреат Премії імені Рильського. Батько Олексія Жупанського.
• Яворський Михайло Володимирович (1980—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно).

Це незавершена стаття з географії Івано-Франківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.