Космос-434 — Вікіпедія

Космос-434
Місячний посадковий модуль
Основні параметри
Повна назва	Космос-434 (11Ф94; Т2К)
COSPAR ID	1971-069A
NORAD ID (TLE)	05407 (мапа)
Виготівник	КБ Південне
Оператор	СРСР
Тип апарата	випробувальний
Штучний супутник	Землі
Дата запуску	12 серпня 1971, 9:50:00 UTC
Ракета-носій	Союз-Л (11A511Л)
Космодром	Байконур
Тривалість польоту	3663 діб = 10,03 року
Схід з орбіти	22 серпня 1981
Технічні параметри
Маса	7000 кг
Орбітальні дані
Ексцентриситет	0,006643
Нахил орбіти	51,6°
Період обертання	89 хв
Апоцентр	285 км
Перицентр	197 км
Вебсторінка
Вебсторінка	NASA NSSDC Master Catalog

Космос-434 — третій, останній, політ з метою випробування місячного посадкового модуля Т2К на навколоземній орбіті.

У третьому орбітальному польоті безпілотного прототипу Місячного корабля вмикання рідинного ракетного двигуна апарата в дросельному режимі було найтривалішим за три польоти, а після другого вмикання корабель перейшов на орбіту висотою 186-11804 км.

Після різних перевірок бортової апаратури з імітацією перебування на Місяці було скинуто місячний посадковий пристрій «ЛПУ» (рос. Лунное посадочное устройство) і двигун блоку «Є» увімкнувся вдруге. У режимі максимальної тяги він зімітував вихід ЛК на навколомісячну орбіту для зустрічі з ЛОК. Внаслідок цього маневру апогей орбіти Т2К збільшився до 11804 км.

Після цього апарат перебував в режимі стабілізації, імітуючи маневри зближення і стикування з ЛОК.

В польоті посадковий ступінь перевірив свої системи й особливих проблем виявлено не було.

22 серпня 1981-го року апарат зійшов з орбіти Землі і згорів у атмосфері.

За десять років по запуску «Космос-434» став знижуватись — невдовзі після падіння станції «Скайлеб» на Австралію і розвідувального супутника Космос-954 з ядерною бортовою енергетичною установкою на Канаду. Іноземні спостерігачі висували версію, що на супутнику встановлений ядерний реактор. Однак через те, що цей апарат був запущений в період «місячної гонки», маневрував на орбіті і передавав телеметричні сигнали, притаманні радянським пілотованим КК, деякі західні оглядачі вважали, що це автоматичний варіант пілотованого корабля. Потім, при поступовому зануренні в атмосферу, супутник згорів над Австралією.

Щоб розвіяти побоювання у зв'язку з цією подією, офіційний представник Міністерства закордонних справ СРСР запевнив Канберру, що на борту «Космоса-434» не було радіоактивних матеріалів і що супутник був просто «експериментальний блок місячного модуля». Це було перше офіційне визнання існування радянської пілотованої місячної програми.

Очевидно було, що основним призначенням апарата «Космос-434» був політ у пілотованому, а не у безпілотному варіанті.

• Mir Hardware Heritage — NASA report (PDF format)(англ.)
• Mir Hardware Heritage (wikisource)(англ.)
• Афанасьєв. Невідомі кораблі [Архівовано 13 лютого 2009 у Wayback Machine.](рос.)
• Філін. Спогади про місячний корабель [Архівовано 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.] Енциклопедія космонавтики(рос.)