Кость Лоський — Вікіпедія
Кость Лоський | |||
Фото з фондів ЦДАВО України | |||
| |||
---|---|---|---|
10 (23) травня — 24 травня (6 червня) 1917 | |||
| |||
з 24 травня (6 червня) 1917 | |||
| |||
1917 — 20 вересня (3 жовтня) 1917 | |||
| |||
з 1918 | |||
Попередник: | Борис Баженов[1] | ||
Наступник: | посада скасована[2] | ||
Ім'я при народженні: | Костянтин Володимирович Лоський | ||
Народження: | 28 січня 1874 Санкт-Петербург, Російська імперія | ||
Смерть: | 14 жовтня 1933 (59 років) Прага, Чехословаччина | ||
Національність: | українець | ||
Країна: | Російська імперія → УНР | ||
Освіта: | Варшавський університет, Санкт-Петербурзький університет | ||
Діти: | Ігор Лоський | ||
Наукова діяльність | |||
Наукова сфера: | історія права, антикознавство | ||
Місце роботи: | Український вільний університет | ||
Професор Костянтин Володимирович Лоський, більш відомий як Кость Лоський (чеськ. Kost Losky, псевдонім «Кость Вишевич»; 28 січня 1874, Санкт-Петербург, Російська імперія — 14 жовтня 1933, Прага, Чехословаччина) — державний діяч часів Тимчасового уряду Росії й Української Народної Республіки, дипломат, публіціст, викладач.
Посол УНР в Швеції, Фінляндії та Норвегії. Після Більшовицької окупації України емігрував у Чехословаччину. Викладав історію права в Українському вільному університеті. З 1928 року дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Батько Лоського Ігоря Костянтиновича.
Костянтин Володимирович Лоський народився 28 січня 1874 року у Санкт-Петербурзі однойменної губернії Російської імперії. Вивчав історію у Варшавському університеті, а, згодом, право у Санкт-Петербурзькому університеті.
З 1896 року Лоський працював у редакції журналу «Історичний вісник». Переїхав на Холмщину, де працював у губернських установах; був одним з лідерів українського громадсько-культурного життя краю. У 1905 році заснував «Просвіту» в Грубешеві та видавництво українських популярних книжок. У 1906—1907 роках редагував газету «Буг».
Навесні 1917 перебував у Києві, брав участь в організації та роботі Української Центральної Ради. 10 (23) травня 1917 року призначений комісаром Тимчасового уряду Росії в Бучацькому повіті, а від 24 травня (6 червня) був товаришем губернського комісара Тернопільської губернії. Згодом виконував обов'язки губернського комісара тієї ж губернії. На цій посаді перебував до 20 вересня (3 жовтня) 1917 року.
Повернувшись у Київ, очолював департамент у генеральному секретарстві внутрішніх справ Генерального секретаріату УЦР, працював у міністерстві зовнішніх справ УНР.
Навесні 1918 року Кость Лоський був призначений послом Української Народної Републіки у Фінляндії, Швеції та Норвегії з місцем перебування у місті Стокгольм, залишався на цій посаді в період Української Держави гетьмана та Директорії УНР.
Наприкінці 1920 року поселився в столиці Першої Чехословацької республіки, Празі. Викладав від наступного року в Українському вільному університеті. Спочатку був призначений професором римського права. Потім, у 1927—1928 роках, деканом правничого факультету, а з 1929 року по 1930 рік — проректор.
Костянтин Володимирович Лоський помер 14 жовтня 1933 року в Празі.
- «Нарис римської історії», (Гельсінгфорс, 1919),
- «Короткий нарис грецької історії» (1921),
- «Історія джерел римського права» (1921),
- «Історія і система римського приватного права» (т. 1—3, 1922—1924), інші публіцистичні статті і нариси.
Перекладав українською твори Джорджа Байрона, Генріха Гейне, Антона Чехова й інших зарубіжних літераторів. Видав збірки поезій Тараса Шевченка французькою мовою у власному перекладі.
- Kostjantyn Losky. «Ukrainan kysymys: Venäjä ja entente» (Гельсінгфорс, 1918; під псевдо K. Vyševitš),
- Кость Лоський. (російськомовний автопереклад автора) «Украинский вопрос: Россия и Антанта» (Гельсінгфорс, 1918; під псевдо К. Вишевич),
- Constantin Losky. La souveraineté ukrainienne dans son passé, son présent et son avenir. (Stockholm-Kyiw: Tryckt Hos P. Palmquists Aktiebolag, 1919)
- «Од великого до смішного» (Гельсінки, 1919; під псевдо К. Вишевич).
- ↑ Борис Баженов був послом в Швеції та Норвегії. У Фінляндії Лоський був першим українським послом.
- ↑ У Фінляндії 1919 року послом було призначено Миколу Залізняка. З 1992 року Костянтин Масик — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії з представництвом інтересів у Швеції, Данії та Норвегії.
- Лоський Костянтин Володимирович [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Лоський Кость [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 862. — 1000 екз.
- Інститут історії Україна НАН України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Юридична енциклопедія — Шемшученко Ю.С [Архівовано 3 липня 2013 у Wayback Machine.]
- К. Лоський. Історія і система римського приватного права. Т. I. Історія джерел римського права. 1921
- Гай-Нижник П. П. Лоський Кость [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — С. 689. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- Гуцал П. Українець з Петербурга // Історичний календар'99. — К., 1998.
- Гуцал П. З. Лоський Кость (Костянтин) Володимирович [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 275. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Лоський Кость // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1378.
- Володимир Матвієнко. Лоський Кость Володимирович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 1 : А — Л. — С. 646. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X. (укр.)
- Народжені Україною: Меморіальний альманах. — К., 2002. — Т. 2.
- Стрельський Г. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917—1920 рр.) в особах. — К., 2000;
- Українська журналістика в іменах, вип. 10. — Львів, 2003.
Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |