Краут-рок — Вікіпедія

Краут-рок (нім. Krautrock, також називається kosmische Musik, нім. «космічна музика»^[7][8][9]) — широкий жанр експериментального року, що розвинувся в Західній Німеччині наприкінці 1960-х — на початку 1970-х.^[8] Він виник у середовищі митців, які поєднували елементи психоделічного року, авангардної композиції та електронної музики, серед інших еклектичних джерел.^[10] Спільними елементами були гіпнотичні ритми, розширена імпровізація, техніка конкретної музики та ранні синтезатори,^[11][10] в той час як музика загалом відходила від ритм-енд-блюзового коріння та структури пісень, притаманних традиційній англо-американській рок-музиці.^[12] Видатні гурти жанру: Neu!, Can, Faust, Tangerine Dream, Kraftwerk, Cluster, Ash Ra Tempel, Popol Vuh, Amon Düül II і Harmonia.^[4]

Термін «краут-рок» був популяризований британськими музичними журналістами як жартівливий опис для різноманітної німецької сцени,^[13] і хоча багатьом артистам цей термін не подобався,^[14] він більше не вважається суперечливим для німецьких артистів у XXI столітті, хоча англомовні автори й залишаються критичними до нього.^[15] Рух частково народився з радикальних студентських протестів 1968 року,^[16] коли німецька молодь повстала проти спадщини своєї країни у Другій світовій війні та шукала популярну музику, відмінну від традиційної німецької та американської поп-музики.^[8] Цей період сприяв розвитку ембієнт-музики та техно,^[6] і вплинув на наступні жанри, такі як постпанк, нью-ейдж та пост-рок.^[4][17]

Краут-рок був описаний як широкий жанр, що охоплює різноманітні підходи,^[8][18] але зазвичай спирається на психоделію, авангардний колаж, електронні звуки та рок-музику, в той час як зазвичай характеризується «імпровізацією та гіпнотичними, мінімалістичними ритмами».^[10] Журнал Los Angeles Magazine охарактеризував жанр як «американську психоделіку, поєднану з крижаною німецькою відстороненістю».^[19] Melody Maker описав стиль як «де надмірні амбіції та нестримна дивакуватість ейсид-року кінця 60-х перевіряються та гальванізуються прото-панковим мінімалізмом… музика величезного масштабу, яка дивом уникнула бомбастичності прог-року».^[4] AllMusic описав його як такий, що розширюється на території, пов'язаній з артроком і прогресивним роком, але відходить від акценту американських і британських гуртів на джазових і класичних елементах на користь «гулкого, пульсуючого звуку, який більше завдячує авангарду, ніж рок-н-ролу».^[11]

Деякі спільні музичні риси, які демонструють краут-рок виконавці, включають в себе наступне:

• Поєднання елементів психоделічного року з електронною музикою або авангардними джерелами.^[10][20]
• Гіпнотичні або мінімалістичні ритми, включаючи поширений ритм 4/4 «моторик».^[11][19][21]
• Акцент на довгих повтореннях, текстурі та елементах дрона, а не на структурі пісні.^[11][22][23]
• Використання синтезаторів і техніки конкретної музики.^[11][24]
• Відхід від традиційного ритм-енд-блюзового коріння.^[12]
• Розширена імпровізація.^[10][25]

Незважаючи на спільний підхід і ставлення до поколінь серед артистів, видання New Statesman стверджує, що «по правді кажучи, немає двох краут-рок виконавців, які б звучали хоча б віддалено схожими один на одного. Порівняйте мрійливі синтезаторні Tangerine Dream з інопланетними шумовими колажами Faust або психоделічним фанком Can.»^[26] Однак, спільною рисою є «моторик»-ритм 4/4, який часто використовувався барабанщиками, що асоціюються з краут-роком,^[24] і характеризувався важким, пульсуючим грувом бас-барабана, що створював відчуття руху вперед.^[24] Моторик-біт використовували Can у пісні «Mother Sky», Neu! на своєму дебютному альбомі та Kraftwerk у пісні «Autobahn» на однойменному альбомі, пізніше його перейняли й інші краут-рок гурти. Він широко використовувався в багатьох різних стилях музики за межами краут-року.^[27] Згідно XLR8R, термін «краут-рок» часто використовується критиками для позначення «заворожуючих мотоциклетних ритмів, започаткованих Can і Neu!», але вони стверджують, що «вони представляють лише крихітну частину музики, яка з'явилася в Німеччині під час Золотого віку краут-року».^[13]

Краутрок виник у Західній Німеччині протягом 1960-х — початку 1970-х.^[18] Музика була частково натхненна широкими культурними подіями, такими як революційний німецький студентський рух 1968 року,^[8][28] коли багато молодих людей мали як політичні, так і естетичні занепокоєння.^[29] Молодь повставала як проти домінуючого американського впливу, так і проти консервативних німецьких розваг, таких як шлагерна музика,^[29] прагнучи звільнитися від нацистської спадщини Німеччини часів Другої світової війни та створити нову популярну культуру.^[13] Дітер Моебіус, учасник гуртів Cluster та Harmonia, зазначив, що «ми багато часу проводили на вулицях замість того, щоб вчитися. Будучи молодими, ми не дуже пишалися тим, що ми німці […] ми всі втомилися слухати погану німецьку музику та імітації американської музики. Щось мало статися».^[29] У русі митці поєднували елементи різних жанрів, таких як психоделічний рок, авангардні форми електронної музики, фанк-ритм, джазові імпровізації та «етнічні» музичні стилі,^[4] зазвичай відображаючи «справжнє почуття трепету та здивування».^[18]

Основний вплив на цих німецьких артистів мали авангардні композитори Карлгайнц Штокгаузен і Террі Райлі, а також такі гурти, як The Mothers of Invention, Velvet Underground, Beatles,^[30] і Pink Floyd.^[8] Значний вплив мала творчість американських мінімалістів, таких як Райлі, Тоні Конрад і Ла Монте Янг, а також альбоми джазового музиканта Майлза Девіса кінця 60-х років,^[31] зокрема його робота в стилі джаз-ф'южн In a Silent Way (1969).^[29] Вплив Джимі Гендрікса і Джеймса Брауна на музикантів краут-року також був помітним.^[22] Деякі артисти черпали ідеї з класичної музики XX століття та конкретної музики,^[29] зокрема композитора Штокгаузена (з яким, наприклад, раніше навчалися Ірмін Шмідт та Хольгер Чукай з Can), а також з нових експериментальних напрямків, що з'явилися в джазі протягом 1960-х та 1970-х років (головним чином, фрі-джазові твори Орнетта Коулмана або Альберта Айлера).^[17] Відійшовши від шаблонів пісенної структури та мелодики більшої частини рок-музики в Америці та Великій Британії, дехто з представників цього напрямку був схильний до механічного і електронного звучання.^[17]

Приблизно до 1973 року визначення Deutsch-Rock («німецький рок») використовувалося для позначення нових гуртів із Західної Німеччини.^[32] Іншими назвами, якими кидалася британська та американська музична преса, були «тевтонський рок», «Überrock»^[33] та «геттердаммерський рок».^[34] Музична преса Західної Німеччини спочатку використовувала термін «краут-рок» як зневажливий, але він втратив свою стигматизацію після того, як ця музика здобула успіх у Великій Британії.^[34] Цей термін походить від етнічного прізвиська «краут». «Краут» у німецькій мові може означати трави, бур'яни та наркотики.^[34]

Термін був вперше використаний лейблом Virgin Records у 1972 році.^[35] Різні джерела стверджують, що «краут-рок» спочатку був жартівливим терміном, вигаданим на початку 1970-х років британським диск-жокеєм Джоном Пілом,^[36] або британською музичною газетою Melody Maker, в якій експериментальні німецькі гурти знайшли ранню і захоплену аудиторію.^[37] Однак перше використання терміну було знайдено в рекламі на всю сторінку від Popo Music Management та Bacillus Records, що просувала німецький рок у Великій Британії у квітні 1971.^[38] Музика, що з'явилася в Німеччині, вперше була широко висвітлена у трьох паралельних випусках британської музичної газети New Musical Express у грудні 1972 журналістом Ієном Макдональдом.^[39]

Ці музиканти, як правило, відкидали назву «краут-рок».^[40][34] Так само було і з «космічною музикою» («kosmische Musik»).^[34] Музикознавець Джуліан Коуп у своїй книзі Krautrocksampler стверджує, що «краут-рок — це суб'єктивне британське явище», засноване на тому, як музику сприймали у Великій Британії, а не на реальній західнонімецькій музичній сцені, з якої він походив.^[41] До прикладу, хоча одна з головних груп, яку спочатку називали краут-роком, Faust, записала знаковий 12-хвилинний трек, який вони назвали «Krautrock», пізніше вони дистанціювалися від цього терміну, заявивши: «Коли англійці почали говорити про краут-рок, ми думали, що вони просто знущаються з нас… і коли ви чуєте так званий 'ренесанс краут-року', це змушує мене думати, що все, що ми робили, було марним».^[12]

Kosmische Musik («космічна музика») — термін, який увійшов у вжиток раніше за «краут-рок» і якому надавали перевагу деякі німецькі виконавці, яким не подобалося англійське визначення;^[14] сьогодні він часто використовується як синонім краут-року.^[42] Більш конкретно, він може описувати німецьку електронну музику 1970-х років, яка використовувала синтезатори та включала теми, пов'язані з космосом або потойбіччям;^[42][43] він також використовується як німецький аналог англійського терміну «спейс-рок».^[44] Стиль часто був інструментальним і характеризувався «космічними», ембієнтними звуковими ландшафтами.^[43] Артисти використовували синтезатори, такі як EMS VCS 3 і Moog Modular, а також ефекти обробки звуку та підходи на основі магнітофонних записів.^[42] Вони здебільшого відкидали умовності рок-музики, а натомість спиралися на «серйозні» електронні композиції.^[43]

Термін «kosmische Musik» був запропонований Едгаром Фрезе і пізніше використаний продюсером Рольфом-Ульріхом Кайзером як маркетингова назва для таких артистів, як Ash Ra Tempel, Tangerine Dream і Клауса Шульце.^[34] Наступного року лейбл Рольфа-Ульріха Кайзера Ohr Records використав цей термін, випустивши компіляцію Kosmische Musik (1972), до якої увійшли треки Tangerine Dream, Клауса Шульце, Ash Ra Tempel і Popol Vuh.^[42] Згодом Кайзер почав називати цей стиль «космічним роком», щоб підкреслити, що музика належить до рок-ідіоми.^[44] Німецький продюсер Конні Планк був центральною фігурою космічного звучання, наголошуючи на текстурі, звукових ефектах і техніці монтажу на основі магнітофонної стрічки.^[14] Планк відповідав за такі kosmische-записи як Autobahn гурту Kraftwerk, Neu! '75 гурту Neu! і Zuckerzeit гурту Cluster.^[14]

Деякі з цих артистів пізніше дистанціювалися від цього терміну.^[42] Іншими назвами стилю та піджанрів були «Берлінська школа» та «Дюссельдорфська школа», обидві з яких визнані та активно розвиваються такими артистами, як Node, Мартін Штурцер, Propaganda, Kraftwerk, Tannheuser та Фріц Майр, починаючи з 1980-х років і до сьогоднішнього дня. Пізніше цей стиль привів до розвитку музики нью-ейдж, з якою він мав багато спільних рис.^[43] Він також мав тривалий вплив на подальшу електронну музику та авангардний рок.^[44]

Краут-рок виявився дуже впливовим на низку інших музичних стилів і напрямків. Серед перших сучасних ентузіастів за межами Німеччини були Hawkwind і, зокрема, Дейв Брок, який нібито написав ноти для британського видання першого альбому Neu!.^[45] Реліз гурту Faust The Faust Tapes згадується деякими музикантами, які виросли на початку 1970-х років, такими як Джуліан Коуп, який завжди називав краут-рок своїм впливом і написав книгу Krautrocksampler на цю тему. Цей жанр також мав сильний вплив на альбом Девіда Бові Station to Station (1976), а експерименти, на які він надихнув, призвели до його «Берлінської трилогії».^[46][47]

Перший альбом Ash Ra Tempel, випущений у 1971 році, вплинув на подальший розвиток краут-рокової музики.^[48]

Kosmischer Läufer — шотландсько-німецький музичний проєкт, перша частина якого вийшла у 2013 році, презентує себе як музичну збірку, яку нібито використовували східнонімецькі спортсмени під час своїх тренувань. Музика несе в собі надмірне натхнення та прийоми жанру краут-рок.

Сучасні гурти, такі як Osees і King Gizzard & the Lizard Wizard, описують як краут-рок, або відзначають вплив цього жанру на їхні стилі.^[49]

• Космічна музика
• Ембієнт
• Електронна музика
• Експериментальна музика
• Спейс-рок

Цитування

Бібліографія