Крупник Семен Самійлович — Вікіпедія

Крупник Семен Самійлович
Народився	5 квітня 1928(1928-04-05) Вінниця, Українська СРР, СРСР
Помер	2 грудня 2008(2008-12-02) (80 років) Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру та кіно
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	1955—2008
IMDb	nm0472771
Нагороди та премії

Семе́н Самі́йлович Кру́пник (5 квітня 1928, Вінниця, УРСР, СРСР — 2 грудня 2008, Одеса, Україна) — радянський і український актор театру і кіно. Народний артист України (1993). Присвятив життя театру Одеси в 1960—1990-х роках.

Закінчив авіаційний технікум, поступив на вечірнє віддлення МАТІ, не закінчивши, переходить в театральне училище ім. Щукіна, працював на вертольотному заводі.

Акторську роботу розпочав у Челябінському театрі музичної драми (1955—1960).

1960 року почав працю актором Одеського театру музичної комедії, 1990 — як актор Одеського російського драматичного театру ім. Іванова.

Товаришував з одеським актором Михайлом Водяним, ім'я котрого носить Одеський театр музичної комедії, кілька років працював у музичному театрі «Рішельє».

У кіно почав зніматися 1963 року, знявся у 31 кінострічці. Відомість як кіноактору приніс фільм 1965 року «Ескадра повертає на захід» — зіграв роль матроса Фукса.

Брав участь у багатьох програмах та документальних стрічках, присвячених Одесі, виступав на Гуморині.

Разом з дружиною Оленою Василівною виховали двох синів.

Знімався у фільмах:

• «Мрії назустріч» (1963, журналіст Сантос Рем)
• «Тиха Одеса» (1967, Фалін)
• «Якщо є вітрила» (1969, Ілля Семенович, керівник постачання)
• «Небезпечні гастролі» (1969, «Алі-Баба аравійський, маг та чарівник індійський» — разом з Володимиром Висоцьким і Бориславом Брондуковим, зіграв роль Алі-Баби)
• «Море нашої надії» (1971, працівник пароплавства)
• «Здрастуйте, лікарю!» (1971 — товариш Олександра, серед акторів — Микола Волков-ст.)
• «Факір на годину» (1972, Кулик-Куликовський, конферансьє, реж. Д. Нижниківська)
• «Прощавайте, фараони!» (1974, продавець, режисери В. Винник, Давид Черкаський)
• «Місто з ранку до опівночі» (1976, батько біля пологового будинку)
• «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, продавець)
• «Де ти був, Одіссею?» (1978, комісар французької поліції безпеки)
• «В одне прекрасне дитинство» (1979, фотограф)
• «Вторгнення» (1980, фотограф)
• «Депутатська година» (1980, будівельник)
• «Про тебе» (1981)
• «Бережіть жінок» (1981, Микола Миколайович — батько Люби)
• «Довгий шлях в лабіринті» (дід з онуком у поїзді, 1981)
• «Весільний подарунок» (1982)
• «Трест, що луснув» (1982, серія «Поросяча етика» — негр Мера)
• «Зелений фургон» (1983)
• «Серед тисячі доріг» (1983, актор театру музкомедії)
• «Спокуса Дон-Жуана» (1985 — Соломон)
• «А чи був Каротин?», 1989)
• «Дежа вю» (1989, професор психіатрії)
• «Обережно: відьми!» (1990 — лікар-психіатр, режисер О. Амелін)
• «Блукаючі зірки» (1991, глядач)
• «Повернення „Броненосця“» (Білорусь — Росія, 1996)
• «Кредитка» (2004, реж. Л. Павловський)
• «Мелодія для катеринки» (2009, режисер Кіра Муратова) та ін.

Семен Крупник — одна з найвідоміших постатей театрального життя Одеси 1960—1990-х років^[1].

Через рік після смерті Семена Самойловича на фасаді його будинку на Соборній площі, 10, — саме тут відомий артист прожив більшу частину свого життя в Одесі, — встановили барельєф. Гроші для артиста збирали друзі та шанувальники таланту. Для цього був створений організаційний комітет, який очолила Ганна Семенівна Чернобродська^[2].

• Газета по-українськи [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.]
• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/sov/2259/bio/ [Архівовано 31 серпня 2013 у Wayback Machine.]

• Крупник Семен Самійлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 622.