Крюково (станція) — Вікіпедія

Станція Крюково залізниця Санкт-Петербург — Москва Лінія МЦД-3 Жовтнева залізниця Сходня — Крюково (4), Крюково — Поварово I (2) Москва
55°58′47″ пн. ш. 37°10′25″ сх. д. / 55.97972° пн. ш. 37.17361° сх. д. / 55.97972; 37.17361
Рік відкриття	1851 (173 роки)
Тип	пасажирська
Колій	7
Платформ	4
Тип платформ(и)	1 берегові та 3 острівні
Форма платформи	на дузі
Вулиця	Крюковська площа, Привокзальна площа
Відстань до 611,2, км	Санкт-Петербург-Головний
Відстань до 38,5, км	Москва-Пасажирська
Тарифна зона	5
Код станції	060433 ?
Код «Експрес-3»	2006200 ?
Крюково на Вікісховищі

п о р Залізниця Санкт-Петербург — Москва

Легенда 0,20 Санкт-Петербург-Головний 3,00 Санкт-Петербург-Товарний-Московський 4,28 Пост 5 км 10,62 Обухово СПбКАД 24,56 Колпіно Санкт-Петербург Ленінградська область 40,16 Сабліно до станції Шапки 52,53 Тосно 62,79 Ушаки 72,38 Рябово 72,38 Любань Ленінградська область Новгородська область 109,34 Торфяне до станції Волховстрой I 117,82 Чудово-Московське до станції Новгород-на-Волхові 141,14 Гряди 151,56 Велика Вішера 161,71 Мала Вішера 180,91 Бурга 188,78 Мстинський Міст Вереб'є р. Вереб'є Оксочі 215,17 Торбино 230,88 Боровенка до станції Неболчі 249,02 Окуловка до станції Боровичі 268,71 Угловка Новгородська область Тверська область 287,5 Лікошино 296,22 Алешинка 304,92 Березайка до станції Псков 319,43 Бологе-Московське до Великих Лук, Ярославля-Головного 326,24 Бушевець 333,4 Бочановка 345,32 Академічна 355,48 Леонтьєво 364,2 Вишній Волочок 370,53 Єлізаровка 379,89 Осеченка 397,83 Спірово 418,58 Калашниково 436,56 Лихославль — Парк — Шлюз до станції Торжок 441,18 Лихославль 441,18 Крючково 473,3 Брянцево колишня гілка до Василевський Мох 477,97 Дорошиха 482,95 Твер M10 517,17 Редкіно Іваньковське водосховище 531,00 Завидово Тверська область Московська область відгалуження до Конаково ГРЕС колишнє відгалуження на Туркмен 544,73 Решетниково колишнє відгалуження на Високовськ 560,60 Клин 584,92 Підсонячна 598,28 Поварово I  Велике кільце Московської залізниці  Московська область Москва (ЗелАО) Крюково-Вантажне 611,18 Крюково Москва (ЗелАО) Московська область 619,73 Сходня Московська область Москва (Молжаниновський район) M10 Москва (Молжаниновський район) Московська область 631,17 Хімки Канал імені Москви МКАД Московська область Москва 635,82 Ховрино відгалуження на Лихобори Мале кільце МЗ Петровсько-Розумовське Останкіно відгалуження на Москва-Ризька 646,61 Москва-Товарна відгалуження на Ніколаєвка відгалуження на Москва-Ризька 649,45 Москва-Пасажирська

Крюково — залізнична станція на головному ходу Жовтневої залізниці (Ленінградському напрямку) в Зеленоградському адміністративному окрузі міста Москви, головний транспортно-пересадний вузол округу. Станція входить до Московського центру організації роботи залізничних станцій ДЦС-1 Жовтневої дирекції управління рухом, у складі лінії МЦД-3. За основним характером роботи є проміжною, за обсягом роботи віднесена до II класу.

Час в дорозі по Ленінградському напрямку Московського залізничного вузла від станції до Москва-Пасажирська близько 30-35 хвилин для швидкісних електропоїздів «Ластівка» та 40-60 хвилин для звичайних електропоїздів (в залежності від кількості зупинних пунктів).

Значний обсяг роботи станції складає приймання та відправлення пасажирів у приміському сполученні — на 2021 рік річний обсяг пасажирського руху становив 16,2 млн осіб ^[1]. Важливою складовою роботи станції є також пропуск вантажних поїздів та пасажирських поїздів далекого прямування.

Станом на 18 серпня 2023 року на станції також зупиняються деякі з поїздів далекого прямування:

• «Ластівка»: № 725Ч (Санкт-Петербург — Москва) та 726Ч (Москва — Санкт-Петербург);
• «Сапсан»: № 758А та 784А (Москва — Санкт-Петербург), 761А та 785А (Санкт-Петербург — Москва).

Станція Крюкова відкрита у 1851 році, належала до III класу. Названа по селу Крюково, що розташовувалося на північний схід. В останній чверті XIX століття на станції були побудовані дві дерев'яні платформи з вокзалом, водонапірна вежа, будівля для обслуговування паровозів, виникло маленьке селище з двох житлових казарм для робітників та службовців залізниці ^[2]. Для постачання паровозів водою в 1861 році на північ від станції на річці Сходня було влаштовано ставок (нині ставок Водокачка, також відомий як Шкільне озеро).

У 1938 році село Крюково, селище залізничників, що розрослося, і село Скрипіцине були об'єднані в селище Крюково, і станція стала повністю оточена його територією.

Під час Другої Світової війни в ​​1941 році під час боїв за Крюково історичні будівлі станції було зруйновано.

У 1951 році в рамках повоєнного відновлення було збудовано нову будівлю вокзалу станції за типовим проектом архітектора Ігоря Георгійовича Явейна^[ru].

У 1958-1960 роках на північ від станції було засновано місто Зеленоград. У 1970 році при розширенні меж міста до його складу увійшли території на північ від станції (нині райони Старе Крюкове і Силіно), а e 1987 році — території на південь від станції (нині район Крюкове), і станція виявилася повністю на території міста.

З 2021 року в рамках будівництва Ленінградсько-Казанського діаметра (МЦД-3) та розвитку проекту ВШМ Москва – Санкт-Петербург^[en] проводиться реконструкція станції. 17 серпня 2023 року разом із відкриттям діаметра на станції було відкрито три нові платформи, конкорс та транзитний підземний перехід ^[3]..

Крюково-Вантажне ( Крюково-Товарна) — колишній вантажний парк станції Крюково, що існував в 1972 — 2016 роках на правому відгалуженні головного ходу Жовтневої залізниці в Північній промисловій зоні міста Зеленоград за 4,5 км від основної станції.

В період свого існування Крюково-Вантажне по Тарифним керівництвом № 4 мало свій код Єдиної мережевої розмітки і параграфи роботи, маючи таким чином властивості окремої станції. У березні 2016 року Крюково-Вантажне було закрито для виконання вантажних операцій по всім пунктам Тарифного керівництва № 4 з виключенням з нього.

• Крюково (депо)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крюково (станція)
• Розклад електропотягів по станції [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Дільниця Крюково - Крюково-Вантажне на «Сайті про залізницю» Сергія Болошенко