Куретаке-Мару — Вікіпедія

Історія
Японія
Назва:	Куретаке-Мару SS Benicia
Власник:	Імперська армія Японії Tatsuuma Kisen Edgar John & Co.
Будівник:	верф Robert Duncan & Co. у Глазго
Будівельний номер:	357
Закладений:	1924
Спуск на воду:	25 березня 1925
Завершений:	травень 1925
Доля:	24 січня 1942 потоплене біля Балікпапану
Основні характеристики
Тип:	вантажне
Тоннаж:	5175 GRT
Довжина:	123,4 м
Ширина:	16,2 м
Осадка:	7,6 м
Двигуни:	1 парова машина потрійного розширення, 477 к.с. (на гвинті)
Швидкість:	12

24.01.42

Район потоплення Куретаке-Мару

Куретаке-Мару — транспортне судно, яке під час Другої світової війни брало участь у операціях японських збройних сил на Тихому океані.

Судно спорудили як SS Benicia в 1925 році на британській верфі Robert Duncan & Co. у Глазго для компанії Edgar John & Co. В 1928-му новим власником стала японська Tatsuuma Kisen, що перейменувала судно в «Куретаке-Мару» та використовувала його на лінях до США та Австралії.

30 жовтня 1937-го, коли вже кілька місяців йшла Друга японо-китайська війна, Куретаке-Мару» вийшло з Осаки з військовслужбовцями одного з піхотних полків. 5 листопада конвой, до якого входило «Куретаке-Мару», прибув до затоки Ханчжоу (дещо південніше від Шанхаю), проте через нестачу десантних засобів висадка з судна почалась лише 10 листопада.

У вересні 1941-го «Куретаке-Мару» реквізували для потреб Імперської армії Японії.

1—9 грудня 1941-го судно пройшло з Токійської затоки на Палау (важлива база на заході Каролінських островів), а 16—17 грудня «Куретаке-Мару» та ще 16 транспортів вийшли з Палау і попрямували до острова Мінданао, маючи на борту підрозділи 56-ї та 16-ї піхотних дивізій, а також різноманітні підрозділи флоту. Після опівночі 20 грудня загін досягнув району Давао (південне узбережжя Мінданао) та почав висадку десанту, який вже до вечора оволодів цим містом.

22 грудня 1941-го «Куретаке-Мару» разом зі ще вісьмома транспортами вийшло з порту Давао для доставки десантного загону на острів Голо (архіпелаг Сулу). Ввечері 24 грудня почалась висадка, а вже уранці наступного дня Голо був узятий японцями під контроль.

Далі корабель повернувся в район Давао і 6 січня 1942-го «Куретаке-Мару» та ще 14 транспортних суден вийшли з Дал'яо (поблизу Давао), маючи на борту сили вторгнення на острів Борнео. Ввечері 10 січня загін досяг району острова Таракан (важливий центр нафтовидобувної промисловості), а невдовзі після опівночі 11 січня почалась висадка.

21 січня 1942-го «Куретаке-Мару» та ще 14 транспортів рушили для висадки десанту в розташованому південніше іншому центрі нафтовидобувної промисловості — Балікпапані. 23 січня на переході конвой був атакований літаками, яким вдалось потопити один з транспортів, тоді як інші ввечері того самого дня прибули до Балікпапану та почали висадку. У перші години 24 січня американські есмінці атакували сили вторгнення і змогли потопити й пошкодити ще кілька суден. Зокрема, есмінець USS Paul Jones та  USS John D. Ford атакував торпедами та артилерійським вогнем «Куретаке-Мару». Судно затонуло і разом ним загинуло 272 військовослужбовці та 6 членів екіпажу.^[1][2]