Ківш (посуд) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ківш.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Черпак.

Ківш (род. відм. ківша́ і ковша́)^[1], також коря́к^[2], черпа́к^[3] — кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, має округле, кулеподібне дно. Залежно від призначення, ковші можуть мати різні розміри та форму.

Слово ківш вважається запозиченням з балтійських мов: від лит. kaušas («ополоник», «ківш», «велика ложка», «череп», «черепашка»)^[4], можливо, спорідненого зі слов'янським «чаша»^[5]. Звідси також діал. кувшин («глек»)^[6].

Ківш для пиття

Ковші в старовину використовували для пиття води, меду, пива, горілки, черпаючи з великої посудини (діжки, барильця). Такі ковші мають невеликі розміри, нагадують об'ємну дерев'яну ложку, часто споряджені гачком на ручці. Інші назви такого ковша — коряк, корець, кірець^[2]^[7] (зменшене від прасл. *korъ, *korь — «посудина з кори»)^[6], поставе́ць^[8]. Невеликі ковші для горілки в Україні жартома називались «миха́йликами»^[9].

Ковші були поширеним посудом для пиття у Стародавній Русі. Матеріалом для них міг слугувати кап — завдяки переплетінню волокон поверхня ковша мала на зрізі незвичайну текстуру, а гачок на кінці ручки виходив з кокори — кореневого відростка стовбура. Кілька ковшів підвішувалися гачками до крайок братини, яндоли, з якими їх часто робили в одному стилі.

Відомі ковші з двома ручками — одну з них часто робили у вигляді голови птаха або коня.

Ківш для лазні

Ковші в лазні використовують для того, щоб поливати водою піч-кам'янку або для обливання тіла. Вони можуть бути дерев'яними, металевими або пластиковими.

Найкращим матеріалом для дерев'яних ковшів вважається кедр, липа, осика, а також дуб, ясен, шовковиця. Існують як цільні, вирізані з одного шматка дерева ковші (як дерев'яні ложки), так і складені з окремих дощечок в бондарській техніці. Ручка може бути прикріплена горизонтально (для поливання водою) або вертикально (для черпання води з високої вузької посудини).

Перед першим використанням дерев'яні ковші годину вимочують у воді. Для миття ковшів не можна вживати хімічні засоби, краще чистити їх гірчичним порошком. Щоб подовжити термін служби, дерев'яні ковші покривають воском або просочують оліфою.

Кухонний посуд

Кухонний ківш — невелика каструля, рондель з довгою ручкою, часто споряджені кришкою. Використовується для варення каш, яєць, підігрівання води, молока.

У культурі

Випити (сьорбнути) ківш лиха (знати, почому ківш лиха) — зазнати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей
Зливати в один ківш — змішувати, не розбираючи
Хоч поганий ківш, та без нього гірш — треба обходитися тим, що є
Коли ігумен за чарку, то братія за ківш — приклад старшого заразливий
Чарка горілки — лиха ківш
За ківш, так і за ніж; за чарку, так і за сварку
Казці кінець, а мені — меду корець
І в корці води не піймаєш
Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота (в маю корець дощу, крапля болота)

Галерея

Поштова марка "Ківш, 85 к.", Пошта України, 2007 рік

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Традиційні російські ковші

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Традиційні норвезькі ковші

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Традиційні саамські ковші-кукси

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кухонні ковші

Примітки

↑ Ківш // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ ^а ^б Коряк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Черпак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
↑ ^а ^б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
↑ Корець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Поставець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Михайлик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

Види та виготовлення ковша для лазні [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.]

[1] Ківш // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[:0-2] а ^б Коряк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Черпак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

[5] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

[ЕСУМ-6] а ^б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[7] Корець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[8] Поставець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[9] Михайлик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]