Кіт лісовий — Вікіпедія

Кіт лісовий
(Felis silvestris silvestris)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Котовиді (Feliformia)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Кіт (Felis)
Вид:
Кіт лісовий (F. silvestris)
Біноміальна назва
Felis silvestris
Підвиди[2]

Felis silvestris silvestris
Felis silvestris caucasica

Кі́т лісови́й[3][4] (Felis silvestris) — вид хижих ссавців з роду кіт (Felis) родини котових (Felidae). Проживає у Європі, на Кавказі й на півночі Туреччини в усіх типах лісів[1]. В Україні рідкісний ссавець, що підлягає охороні (має статус «вразливий»)[5]. Вага самиць у середньому 3.5 кг, а самців 5 кг. Волосяний покрив від коричневого до сірого забарвлення зі смугами на лобі та з боків; пухнастий хвіст із чорним кінчиком[6].

Морфологія

[ред. | ред. код]

Загалом подібний до свійського кота, але відрізняється дещо більшими розмірами (довжина тіла до 90 см) і відносно коротким притупленим хвостом, покільцьованим кількома (частіше 3–4) темними смугами. Кінчик хвоста — чорний. Підошви лап — чорні. Очі блакитні або сірі. Ринарій червоно-рожевий (кольору «сирого м'яса»). Череп — великий, довжиною 90–110 мм, звичайно без носового прогину.

За зовнішнім виглядом дика лісова кішка схожа на сіру домашню, але виглядає більшою, масивнішою і коротшою. Голова в неї об'ємиста, зуби міцні, ніс темно-рожевий. Хвіст товстий, пухнастий, із декількома чорними кільцями, немов підрублений на кінці. Шерсть густа й довга, з яскраво-жовтим підшерстям, чорними смугами та плямами, уздовж хребта проходить чорна смуга. У самця основний колір шерсті — темно-сірий, у самиці — трохи світліший.

Таксономічна характеристика

[ред. | ред. код]

Єдиний представник роду Felis у фауні України, один з 4 видів цього роду, відомих у світовій фауні. Схрещується зі свійськими котами.

Поширення та чисельність

[ред. | ред. код]
Поширення кота лісового в Україні (за[7])

Поширення

[ред. | ред. код]

Сучасний ареал займає лісові області Середньої та Південної Європи, Малої Азії та Кавказу. Україна є східним кордоном номінативної форми лісового кота. У XVII—XVIII ст. вид траплявся в Карпатах, на Волині та Сумщині[8]. Кіт лісовий також поширений в Українських Карпатах, на Закарпатті (Виноградівський, Берегівський, Воловецький, Тячівський, Перечинський райони). Невелика популяція кота лісового виявлена в Чернівецькій області (Сторожинецький, Глибоцький райони), на Волині та в Одеській області[9]. Протягом першого десятиліття XXI ст. ареал розширився — вид виявлено в Миколаївській області та навіть на Черкащині[7].

Окремі деталі поширення і природної історії кота лісового в Європі викладено на сторінці «Кіт лісовий європейський».

Місця перебування

[ред. | ред. код]

Селиться в горах, у глухих дубових, дубово-грабових, букових і мішаних, рідко ялинових лісах (висота 300—900 м), у плавнях в очеретяних заростях, часто влаштовує лігва на плавучих острівцях.

Живе у високостовбурних лісах, заростях чагарнику й очерету, вдалині від населених пунктів, але іноді може поселятися на горищах будинків. Влаштовує лігвище у покинутих лисячих і борсучих норах, у дуплах товстих дерев. Полює переважно вночі[10].

Чисельність

[ред. | ред. код]

В Україні карпатська популяція сягає чисельності 300—400 особин[11], на Поділлі — кілька десятків особин. Є одиничні особини в плавнях Дунаю та Дністра. Загальна кількість оцінюється в 400—500 особин.

Причини зміни чисельності

[ред. | ред. код]

Інтенсивне вирубування лісу, різке скорочення площ старих листяних лісів, особливо дібров, створення штучних лісових насаджень і активне рекреаційне використання лісів, знищення особин виду під час відстрілу бродячих домашніх котів, застосування мисливських капканів. Серед несприятливих кліматичних факторів важливе значення має глибина снігового покриву.

Особливості біології

[ред. | ред. код]

Веде прихований спосіб життя. Селиться поодинці. Активний у сутінках та вночі. Теплолюбна тварина. Водиться в місцях, що добре прогріваються сонцем, з густим травостоєм, старими дуплистими деревами, в чагарнику. Виводкові лігва влаштовує в дуплах дерев, розколинах скель, під купами сушняку і колод, у норах борсука та лисиць, зрідка — на горищах лісових будинків, в очеретяних заростях. Живиться переважно мишоподібними гризунами, рідше птахами, плазунами, у крайніх випадках — трупами тварин. Самка раз на рік (квітень — травень) після 63–68 денної вагітності народжує 2–4 (зрідка 5) сліпих малят, які тримаються біля неї до вересня — жовтня. Вороги і конкуренти — рись, лисиця звичайна, вовк, куницеві, бродячі собаки, великі хижі птахи. Значної шкоди чистоті виду завдають бродячі коти, які, паруючись з дикими, дають гібриди.

Живиться кішка не тільки дрібними гризунами та птахами, але й здатна впоратися із зайцем і навіть нещодавно народженими дитинчатами оленя та сарни. Кошенята народжуються сліпими, але розвиваються швидко. Виховані в неволі з дитинства, вони так і не стають до кінця прирученими. Дорослі тварини агресивні, прирученню не піддаються. Відчуваючи загрозу життю, кішка виявляє надзвичайну лють і може завдати серйозних каліцтв супротивникові, який набагато перевершує її за силою та розмірами. Чисельність дикої лісової кішки зменшується через вирубування лісів і гібридизацію з домашньою кішкою, особливо здичавілою.

Розмноження у неволі

[ред. | ред. код]
Кіт степовий
Кіт лісовий європейський

У зоопарках Європи розмножується. Наразі[коли?] факти розмноження в зоопарках України невідомі.

Заходи охорони

[ред. | ред. код]

Занесений до Червоної книги Української РСР (1980), Червоної книги України (1996, 2009). Охороняється кіт лісовий в Карпатському біосферному, Дунайському біосферному заповідниках, Карпатському національному природному парку. Як вид, що підлягає особливій охороні, включений до списку CITES та Бернської конвенції.

Для збереження кота лісового необхідно заборонити відстріл бродячих свійських котів у місцях існування виду, інтенсифікувати боротьбу з браконьєрством та посилити контроль за дотриманням правил утримання псів; створити заказники в місцях розмноження виду.

Підвиди

[ред. | ред. код]

За виданням «Види ссавців світу» 2005 року в межах комплексу «кіт лісовий» наведено 24 підвиди[12]. З того часу відбувся перегляд таксономії. Зокрема, за попередніми висновками Групи спеціалістів з котів МСОП вид кіт лісовий (Felis silvestris) поділяється лише на два підвиди: кіт лісовий європейський (F. s. silvestris) і кіт лісовий кавказький F. s. caucasica, оскільки решта популяцій раніше широкого виду тепер віднесено до інших видів, а саме кіт степовий (Felis lybica) і кіт китайський (Felis bieti), а також підвидів виду Felis lybica: F. l. lybica, F. l. cafra, F. l. ornata[2]. Кіт свійський відомий під такими науковими назвами: Felis silvestris catus, Felis catus і Felis lybica catus.

Інші раніше окремі підвиди наразі включені в:

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Yamaguchi N. et al. (2015) Felis silvestris: інформація на сайті МСОП (англ.) 08.11.2018
  2. ↑ а б Kitchener, A. C. et al. A revised taxonomy of the Felidae: The final report of the Cat Classification Task Force of the IUCN Cat Specialist Group // Cat News Special Issue. — 2017. — Вип. 11. — С. 1−80. (англ.)
  3. ↑ Маркевич О.П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 190.
  4. ↑ Кукурудза С.І. Біогеографія. — Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — С. 318. — ISBN 966-613-502-7.
  5. ↑ Акімов, А. І. (ред.). Червона книга України. Тваринний світ. — Київ : Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с.
  6. ↑ Dewey, T. (2005). Felis silvestris. Animal Diversity Web. Процитовано 30.11.2023. (англ.)
  7. ↑ а б Zagorodniuk I., Gavrilyuk M., Drebet M., Skilsky I., Andrusenko A., Pirkhal A. Wildcat (Felis silvestris Schreber, 1777) in Ukraine: modern state of the populations and eastwards expansion of the species [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Біологічні студії. Studia Bilogica. — 2014. — Vol. 8, N 3. — P. 233—254.
  8. ↑ Шквиря М. Г., Шевченко Л. С., Потіш Л. А. Кіт лісовий // Червона книга України / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 545. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 29 червня 2013.
  9. ↑ На Одещині в Тарутинському степу помітили червонокнижну лісову кішку. 09.03.2023, 13:07
  10. ↑ Заведея, Тетяна (2004). Сучасна енциклопедія любителя кішок (українська) . Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО". с. 528. ISBN 966-548-910-0.
  11. ↑ У Карпатах помітили рідкісного лісового кота. 30.06.2023, 14:46
  12. ↑ Wilson D. E. & Reeder D. M. Mammal Species of the World. 3rd edition. — Johns Hopkins University Press, 2005. — 2142 с.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Башта А.-Т. В., Потіш Л. А. Ссавці Закарпатської області. — Львів, 2007. 194 с.
  • Башта А.-Т., Потіш, Л. А. Лісовий кіт (Felis silvestrisSchreb.) на Закарпатті: оцінка стану популяції // Науковий вісник Ужгородського ун-ту. Сер. біол. 2004. Вип. 15. С. 44–47
  • Велика Волинь: науковий збірник / Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Житомирська обласна організація Національної Спілки журналістів України, Житомирський обл. краєзнавчий музей. — Житомир: М. А. К., 1902. — 2003, Т.29 : Духовні витоки Житомирщини. — Житомир: М. А. К., 2003. — C. 292. — ISBN 966-8123-17-4
  • Визначник звірів України / О. Мигулін. — Харків: Державне видавництво України, 1929. — С. 68.
  • Загороднюк І. Міжвидова гібридизація і фактори її формування на прикладі теріофауни Східної Європи // Біологічні Студії. 2011. Том 5, № 2. С. 173—210.
  • Кіт лісовий (Felis silvestris) в Ужанському національному природному парку (Східні Карпати) / Н. Коваль // Праці Теріологічної Школи. — 2017. — Т. 15. — С. 105—110. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prtheirs_2017_15_14
  • Межжерін С. В., Лашкова О. І. Ссавці України (довідник-визначник). — Київ: Наукова думка, 2013. — 356 c. — ISBN 978-966-00-1300-1
  • Мигулін О. О. Звірі УРСР: (Матеріали до фауни). — К.: Вид-во АН УРСР, 1938. — С. 196. (уривки [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.])
  • Проблеми екології рідного краю: навч. матер. / Л. П. Царик, М. В. Потокій, О. В. Сінгалевич та ін. Тернопільський державний педагогічний інститут. — Тернопіль, 1993. — С. 134,135.
  • Татаринов К. А. Звірі західних областей України (Матеріали до вивчення фауни Української РСР). — Київ: Вид-во АН Укр. РСР, 1956. — 187 с.
  • Турянін І. І. Хутрово-промислові звірі та мисливські птахи Карпат. — Ужгород: Карпати, 1975. — 176 с.
  • Турянин И. И. Кошачьи Украинских Карпат // Изученность териофауны Украины, ее рационального использованияи охраны. — Київ: Наукова думка, 1988. — С. 91–95.
  • Чижов М.О. Український лісостеп: Фізико-географічний нарис. — К.: Радянська школа, 1961. — С. 203.
  • Шевченко Л. С., Песков В. Н. Дикая лесная кошка, Felis silvestris Schreber, 1977 (Felidae, Carnivora, Mammalia), в Украине (распространение, структура популяции и новые находки) // Вісник Національного науково-природничого музею. 2009. Том 6–7. С. 135—157.
  • Zagorodniuk, I., Gavrilyuk, M., Drebet, M. et al. Wildcat (Felis silvestris Schreber, 1777) in Ukraine: modern state of thepopulations and eastwards expansion of the species // Studia Biologica. 2014. Vol. 8, No. 3. P. 233—254.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіт_лісовий&oldid=43644604