Лай Цінде — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лай.
Лай Цінде
кит. 賴清德
Лай Цінде
Лай Цінде
Президент Республіки Китай
Нині на посаді
На посаді з20 травня 2024
ВіцепрезидентСяо Бі-Кхім
ПопередникЦай Інвень
Віцепрезидент Китайської Республіки
Нині на посаді
На посаді з20 травня 2020
ПрезидентЦай Інвень
ПопередникЧень Цзяньжень
НаступникСяо Бі-Кхім
Прем'єр-міністр Китайської Республіки
8 вересня 2017 — 14 січня 2019
ПрезидентЦай Інвень
ПопередникЛінь Цюань
НаступникСу Чженьчан
Мер Тайнаня
25 грудня 2010 — 7 вересня 2017
ПопередникХсу Тейнцайр
НаступникЛі Мен
Народився6 жовтня 1959(1959-10-06) (65 років)
Ваньлі, Повіт Тайбей[d], Провінція Тайвань
Відомий якполітик, лікар
КраїнаТайвань
Alma materHarvard T.H. Chan School of Public Healthd, Гарвардський університет, Національний університет Тайваню (1983), National Cheng Kung Universityd і Taipei Municipal Chien Kuo High Schoold (1979)
Політична партіяДемократична прогресивна партія
У шлюбі зWu Mei-jud
 Медіафайли у Вікісховищі

Лай Цінде (кит.: 賴清德; піньїнь: Lài Qīngdé), також відомий під іменем Вільям Лай (англ. William Lai нар. 6 жовтня 1959(19591006)) — тайванський політик, 8-й Президент Республіки Китай. Був мером міста Тайнань до 7 вересня 2017 року. Став мером 25 грудня 2010 року після того, як муніципалітет був створений в результаті злиття муніципалітетів Тайнань і повіту Тайнань. Був також депутатом у законодавчому Юані з 1999 по 2010 рік. Прем'єр-міністр Китайської Республіки від 8 вересня 2017 до 14 січня 2019 року[1].

24 листопада 2018 року він оголосив про намір піти у відставку з прем'єрського поста після значної поразки Демократичної прогресивної партії у місцевих виборах, та власне пішов у відставку 14 січня 2019, після чого його посаду зайняв Су Чженьчан[2][3]. Лай висувався проти Цай Інвень у президентських праймеріз ДПП 2019 року, програв, та висувався як віцекандидат разом із Цай Інвень на президентських виборах 2020 року, де вони перемогли[4][5]. У квітні 2023, Лай був висунутий як кандидат у президенти у виборах 2024 року від Демократичної прогресивної партії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Ваньлі, сільському прибережному містечку в північній частині округу Тайбей (тепер Новий Тайбей) 6 жовтня 1959, навчався в школі міста Тайбей і в Національному університеті Ченг Кунг в місті Тайнань. Також навчався в Національному університеті Тайваню в Тайбеї, де спеціалізувався на реабілітації. Пізніше навчався в Гарвардській школі охорони здоров'я (США) на ступінь магістра в галузі громадської охорони здоров'я, зі стажуванням при лікарні Національного університету Ченг Кунг. Став експертом по ушкодженнях спинного мозку і працював національним консультантом для таких травм.

Національні збори та Законодавчий юань

[ред. | ред. код]

Брав участь у діяльності групи підтримки для Чен Дінг-Нана під час його невдалої виборчої кампанії на посаду губернатора провінції Тайвань у 1994 році. Після того Лай вирішив зайнятися політикою власноруч. Наступна можливість для обрання в Національний орган була в 1996 році, і Лай переміг у рідному окрузі Тайнань. Молодий політик балотувався як кандидат до Законодавчого Юаню, представляючи Демократичну прогресивну партію (другий округ міста Тайнань)[6]. Після успіху на цих виборах, тричі переобирався у 2001, 2004 та 2008 роках. Був депутатом 11 років, чотири рази отримав титул «найкращого законодавця».[7]

Мер Тайнаню

[ред. | ред. код]
Лай Цінде на посаді мера Тайнаню (2017)

Муніципальні вибори 2010 року

[ред. | ред. код]

З 2010 року під час реорганізації муніципальних утворень в Тайвані, Тайнань і його район були об'єднані в єдиний муніципалітет, Тайнань. Вільям Лай пройшов відбір на праймеріз Демократичної прогресивної партії (ДПП) в січні 2010 року та висунувся як кандидат. 27 листопада 2010 року набрав 60,41 %, та переміг кандидата від Гоміндану,[8]. Обійняв посаду 25 грудня 2010 року.

Муніципальні вибори 2014 року

[ред. | ред. код]

Вирішив переобратися 29 листопада 2014 року, та переміг з відривом 45 %[9], що стало найбільшою перемогою в будь-яких муніципальних виборах.[10]

Прем'єр-міністр

[ред. | ред. код]

Президент Китайської Республіки Цай Інвень 5 вересня 2017 року оголосила про призначення прем'єр-міністром Вільяма Лая. Рішення набуло чинності 8 вересня 2017.

Лай вперше виступив як прем'єр-міністр у Законодавчих зборах 26 вересня, де він заявив: "Я політичний діяч, який виступає за незалежність Тайваню", але "ми вже є незалежною суверенною державою, яка називається Китайська Республіка. Нам не потрібна окрема декларація про незалежність"[11][12]. Лай, схоже, пом'якшив свою позицію щодо незалежності Тайваню, особливо коли в червні 2017 року запропонував ідею "бути близькими до Китаю, але любити Тайвань"[13] . Він також не висловив бажання балотуватися проти Цай Інвень на президентських виборах 2020 року. 28 вересня "Нова партія" закликала ГМДТ приєднатися до неї і подати офіційну скаргу на прем'єра за заколот[14].

У жовтні 2017 року повідомлялося, що Лай отримав схвалення 68,8 відсотка респондентів під час опитування, тоді як 23 відсотки висловили незадоволення[15]. 20 жовтня Лай у відповідь на коментарі Генерального секретаря Сі Цзіньпіна щодо політики одного Китаю і консенсусу 1992 року на 19-му Національному з'їзді Комуністичної партії Китаю заявив, що уряд Тайваню, слідуючи вказівкам Цай Інвень, виконає свою обіцянку не змінювати статус-кво між двома сусідами і не поступатися перед тиском з боку Пекіна, який здійснюється у формі військового залякування і міжнародної блокади[16].

У листопаді 2018 року Лай подав президенту заяву про відставку після того, як правляча партія зазнала поразки на місцевих виборах. Лай погодився залишитися на посаді, щоб допомогти стабілізувати уряд, поки загальний бюджет не був затверджений Законодавчим юанем у січні 2019 року. Кабінет Лая пішов у відставку 11 січня 2019 року, а новим прем'єр-міністром було призначено Су Цен-чана[17][18].

Віцепрезидентство (2020–2024)

[ред. | ред. код]
Лай обмінюється подарунками з президентом Палау Сурангелом Віппсом-молодшим (зліва) під час офіційного візиту до Палау в листопаді 2022

Коли Лай був віцепрезидентом, він був назначений особистим послом від Цай Інвень у Гондурас до інаугурації Сіомара Кастро у січні 2022[19]. Після вбивства колишнього прем'єр-міністра Японії Шіндзо Абе, відправився приватним рейсом до Токіо, аби висловити співчуття; він став найвищим представником Тайваню, що відвідав Японію за останні 50 років[20]. У листопаді 2022, Лай очолив делегацію представників туристичних агентств та промислових асоціацій Тайваня до Палау для заохочення співробітництва між країнами[21].

У листопаді 2022, президент Цай Інвень пішла з посади голови ДПП після значної поразки партії у місцевих виборах[22]. Лай офіційно подав заявку на участь у виборах нового голови партії у грудні[23]. Лай був єдиним кандидатом у виборах, тож став новим головою ДПП у 2023[24][25]. У березні 2023, Лай був єдиним кандидатом у праймеріз ДПП до президентських виборів 2024 року, та він був офіційно висунутий як кандидат у президенти у квітні[26][27].

21 листопада 2023, Лай формально зареєструвався як кандидат у Центральній виборчій комісії разом із віцекандидаткою Сяо Бі-Кхім[en][28].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Новый глава правительства Тайваня готов взяться за дело. Новости Тайваня (ru-RU) . 6 вересня 2017. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 6 вересня 2017.
  2. ↑ Taiwan premier, cabinet to quit after local election trouncing (англ.). Channel NewsAsia. 10 січня 2019. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019.
  3. ↑ 林佳龍掌交部、陳良基接教長 蘇內閣下周一上工 (кит.). United Daily News. 12 січня 2019. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
  4. ↑ 陪同高雄立委聯合登記 賴清德：國會過半 蔡總統更有實力守護台灣 卓榮泰：再次八仙過海，贏下高雄戰場. 民主進步黨 (zh-tw) . 19 листопада 2019. Архів оригіналу за 2 січня 2020. Процитовано 21 листопада 2019. 民主進步黨主席卓榮泰今（19）日早前往高雄，與副總統參選人賴清德，出席「八仙過海、高雄大贏」民進黨高雄市8席立委聯合登記記者會，與民進黨8位高雄市立委參選人邱議瑩、邱志偉、劉世芳、林岱樺、李昆澤、趙天麟、許智傑和賴瑞隆登記參選。
  5. ↑ Beijing 'interferes daily' in Taiwan's election, says Tsai Ing-wen. South China Morning Post. 19 листопада 2019. Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 21 листопада 2019. China sailed an aircraft carrier group through the sensitive Taiwan Strait on Sunday, the same day Tsai announced her running mate, former premier Lai Ching-te, who has angered Beijing with his pro-independence comments.
  6. ↑ Wang, Chris (11 грудня 2013). DPP [d]riven by factionalism as primary polls heat up. Taipei Times. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
  7. ↑ Lai keeps DPP's solid grip on Tainan, Central News Agency, архів оригіналу за 17 березня 2012, процитовано 9 листопада 2017
  8. ↑ William Lai takes Tainan by storm, Taipei Times, 28 листопада 2010, архів оригіналу за 28 листопада 2010, процитовано 9 листопада 2017
  9. ↑ Wang, Jung-hsiang (30 листопада 2014). Kaohsiung and Tainan’s mayors win re-election. Taipei Times. Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 21 лютого 2016.
  10. ↑ TAIWAN INSIDER Vol. 1 No. 10, Thinking Taiwan, архів оригіналу за 3 травня 2016, процитовано 9 листопада 2017
  11. ↑ Lai reaffirms support for independence. Taipei Times. 27 вересня 2017. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 22 грудня 2022.
  12. ↑ 賴揆：務實台獨主義者. The Liberty Times (кит.). 27 вересня 2017. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 22 грудня 2022.
  13. ↑ 賴清德︰親中愛台 創造團結台灣平台. The Liberty Times (кит.). 26 червня 2017. Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 22 грудня 2022.
  14. ↑ New Party mulls Lai complaint. Taipei Times. 29 вересня 2017. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 14 жовтня 2017.
  15. ↑ Premier Lai's high approval rating boosts Tsai's. Taipei Times. 17 жовтня 2017. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
  16. ↑ Taiwan's Premier Reaffirms Sovereignty in Response to Chinese President. www.laht.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
  17. ↑ Lin, Sean (12 січня 2019). Cabinet resigns as Premier Lai says he has 'no regrets'. Taipei Times. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
  18. ↑ Former premier Su to regain position. Taipei Times. 12 січня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 21 грудня 2022.
  19. ↑ Vice President Lai invites new president of Honduras to visit Taiwan. Taiwan News. 28 січня 2022. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 21 грудня 2022.
  20. ↑ Taiwan vice president makes rare Japan visit to pay respects to Abe. Reuters. 11 липня 2022. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 21 грудня 2022.
  21. ↑ VP Lai Ching-te returns to Taiwan after three-day Palau trip. Focus Taiwan. 3 листопада 2022. Архів оригіналу за 12 грудня 2022. Процитовано 21 грудня 2022.
  22. ↑ Taiwan's Tsai quits as party leader after heavy local election losses. Nikkei. 26 листопада 2022. Архів оригіналу за 15 грудня 2022. Процитовано 21 грудня 2022.
  23. ↑ Taiwan Vice President Lai Ching-te registers candidacy for DPP chair. Taiwan News. 14 грудня 2022. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 21 грудня 2022.
  24. ↑ Taiwan's Vice President Lai expected to head the ruling party. NHK. 16 грудня 2022. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 21 грудня 2022.
  25. ↑ William Lai vows to lead "honest" DPP. Taipei Times. 16 січня 2023. Архів оригіналу за 17 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023.
  26. ↑ Taiwan's Vice President Lai secures nomination as DPP presidential candidate. NHK. 17 березня 2023. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
  27. ↑ Registration for DPP presidential primary closes with Lai Ching-te as sole registrant. FTV News. 17 березня 2023. Архів оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
  28. ↑ Taiwan ruling party powers ahead as chaos engulfs opposition campaign. Reuters. 22 листопада 2023. Процитовано 13 грудня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лай_Цінде&oldid=43374483