Ленівка — Вікіпедія

село Ленівка
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Китайгородська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020130090083364
Основні дані
Населення	69
Площа	0,275 км²
Густота населення	250,91 осіб/км²
Поштовий індекс	32392
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°39′16″ пн. ш. 26°52′1″ сх. д. / 48.65444° пн. ш. 26.86694° сх. д. / 48.65444; 26.86694
Місцева влада
Адреса ради	32385, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Китайгород, вул.Центральна,70
Карта
Ленівка
Ленівка
Мапа

Ле́нівка — село в Україні, у Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Первісна назва поселення Пасіки. При окупації комуністами назване, практично як і все в ті часи, на честь вождя пролетаріату. Коли сталася заміна літер і село замість Ленінки отримало видозміну вигляді Ленівки, важко сказати. Вихідці з місцевих країв досі називають це поселення Ленінкою, хоча добре було би вернути стару назву - Пасіки.

Село Ленівка розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 22 кілометри автодорогами від міста Кам'янець-Подільський. Неподалік Ленівки тече річка Студениця.

Ленівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Територія, на якій сьогодні знаходиться село Ленівка, на початку ХХ століття належала панам. Як розповідають старожили, колись на цьому місці пани тримали пасіку, звідси й перша назва хутора Пасіки. До приходу радянської влади життя поселення кипіло у Совиному яру. Саме там жили й працювали люди, діяла паперова фабрика і гуральня. В часи колективізації панські маєтки почали використовувати для інших потреб, а землі колишньої пасіки роздали людям під дачні ділянки. Ось так, на початку 20-их років XX століття, з’являється нове поселення. Село рахується наймолодшим населеним пунктом громади.^[1]

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село увійшло до Китайгородської сільської громади.^[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Станом 2017 рік на все село мешкає лише декілька сімей, їхні промисли – бджільництво та збір грибів.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 67 осіб.^[3]

Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 59 особи, у 2017 році нараховувалось уже 58 осіб.

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.

• Церква Свято-Дмитр. (вул. Північна, 1А, УПЦ МП)

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.