Леон Сирочинський — Вікіпедія

Леон Сирочинський
Народився	12 травня 1844(1844-05-12) Ситківці, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	16 травня 1925(1925-05-16)[1] (81 рік) Львів, Польська Республіка
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Польська Республіка  Російська імперія
Діяльність	науковець, гірничий інженер
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Членство	Society of the Polish Mourning Crossd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Леон Сирочинський (пол. Leon Syroczyński; 12 травня 1844^[2] — 16 травня 1925, Львів) — польський культурний діяч, професор гірництва, ректор Вищої політехнічної школи у Львові 1904—1905 роках.

Народився 12 травня 1844 року у Ситківцях Липовецького повіту в Україні.

Закінчив гімназію в Києві. Протягом 1861—1863 років вивчав медицину.

Учасник повстання 1863 року. У 1864 році був арештований і висланий до Австрії, звідти виїхав до Бельгії.

Протягом 1865—1869 років вивчав гірництво, у 1869—1871 роках працював у бельгійських шахтах. З 1871 по 1873 рік був інспектором залізниць у Голландії. У 1873—1877 — директор шахти бурого вугілля у Нижньому Граді в Галичині (в Євстахія Сангушка). Тут зумів ліквідувати пожежу і вибух газу в шахті.

У 1877—1897 працював гірничим інженером Крайового виділу у Львові. У 1891—1897 роках — доцент загального гірництва (гірництва, нафти та воску) у Політехніці. Протягом 1897—1917 — професор, керівник катедри гірництва, у 1915—1919 викладач техніки буріння глибоких свердловин та експлуатації нафтових родовищ.

Куратор Школи гірництва в Бориславі, член Міжнародного товариства інженерів і техніків у Відні, doctor Honoris Causa у Кракові, член різноманітних професійних і громадських товариств, співробітник львівського часопису «Правда», де виступав під псевдонімами Левко Чорний, Левко Гончаренко^[3].

Автор численних наукових публікацій.

Помер 1925 року у Львові.

• Біографія [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.](пол.)