Юліан Токарський — Вікіпедія

Юліан Токарський
пол. Julian Tokarski
Юліан Токарський (сидить у першому ряді зліва)
Народився	29 березня 1883(1883-03-29) Станиславів
Помер	17 жовтня 1961(1961-10-17) (78 років) Краків
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Австро-Угорщина →  Польща
Національність	поляк
Діяльність	мінералог, філософ, геолог, педолог, викладач університету
Alma mater	Львівський університет
Галузь	мінералогія, петрографія, геологія, ґрунтознавство
Заклад	Львівський університет, Львівська політехніка, Ягеллонський університет, Вища школа сільського господарства, Гірничо-металургійна академія імені Станіслава Сташиця
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філософії
Аспіранти, докторанти	Maria Turnau-Morawskad
Членство	Польське наукове товариство у Львові Польська академія наук[1] Polish Copernicus Society of Naturalistsd
Нагороди
Юліан Токарський у Вікісховищі

Юліан Токарський (пол. Julian Tokarski; 29 березня 1883, м. Станиславів — 17 жовтня 1961, м. Краків) — польський науковець, геолог, петрограф та ґрунтознавець, доктор філософії, професор мінералогії та петрографії, член Польської академії знань та Польської академії наук. Ректор Львівської політехніки (1927—1928).

Народився 29 березня 1883 року у Станиславові (нині — Івано-Франківськ, Україна).

Спочатку навчався у Бродівській гімназії, потім у Стрийській гімназії, де 1901 року склав іспит на атестат зрілості. Того ж року він вступив на філософський факультет Львівського університету, збираючись вивчати історію, але зрештою обрав геологію. У 1905 році захистив дисертацію на тему: «Про діаманти Мармарису» та отримав ступінь доктора філософії. 1914 року набув другого (вищого) наукового ступеня — габілітованого доктора, а за п'ять років потому, у 1919 році став професором Львівського університету, а ще за рік, у 1920 році — професором Львівської політехніки. У 1923/1924, 1924/1925 та 1925/1926 навчальних роках обіймав посаду продекана хімічного факультету Львівської політехніки^[2].

У 1931—1934 роках керівник дослідної керамічної станції у Львівській політехніці. 1934 року перейшов до Львівського університету, де виконував обов'язки керівника кафедри мінералогії та до 1939 року завідував мінералогічним музеєм. У 1936/1937 навчальному році обіймав посаду декана факультету математики та природничих наук Львівського університету Яна Казимира^[3], а також керував кристалографічним та мінералогічно-петрографічним закладами (інститутами) цього ж вишу^[4]. Був членом-кореспондентом (1938) та дійсним членом (1945) Польської академії знань, а також титулярним членом (1952) та дійсним членом (1957) Польської академії наук.

Під час радянської окупації Львова продовжував наукову діяльність. У серпні 1940 року був гостем Всесоюзного наукового комітету СРСР у Москві^[5]. По закінченню Другої світової війни він був професором спочатку Ягеллонського університету, а потім Вищої школи сільського господарства і паралельно Гірничо-металургійної академії імені Станіслава Сташиця.

В основному проводив дослідження фосфатів, лесів та кристалічних порід у Татрах та на Волині.

У 1927—1932, 1939 та 1945—1946 роках був президентом Польського товариства дослідників природи імені Миколая Коперника. За всю свою діяльність нагороджений Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі та медаллю «10-ліття Польської Народної Республіки».

Помер 17 жовтня 1961 року. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові, на Алеї Заслуг (поле LXVII, ряд 1, поховання 11)^[6][7].

• «Parageneza soli kamiennej, gipsu i syngenitu» (1913);
• «Zagadnienia fosforytów niezwiskich» (1931);
• «Zagadnienie Prakarpat» (1935);
• «Nowoczesne metody badań minerałów glebowych» (1958).

На території студентського містечка Гірничо-металургійної академії імені Станіслава Сташиця у Кракові прокладено вулицю, названу на честь Юліана Токарського.

• Leopolis Scientifica. Наука у Львові до середини XX століття. Частина I. Наукові осередки: збірник наукових праць / за заг. ред. О. Петрука. — Львів : Артос, 2020. — С. 69. — ISBN 978-617-642-492-5.
• Halina Urban. Julian Tokarski. geoportal.pgi.gov.pl (пол.). Muzeum Geologiczne Państwowego Instytutu Geologicznego. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 26 лютого 2023.

• Токарський Юліан. wiki.lp.edu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 21 серпня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
• Галерея ректорів. lpnu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 26 лютого 2023.
• Інститут хімії та хімічних технологій. Історія. icct.org.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
• Курдина Ю. Львівська політехніка на сторінках газети «Діло» (20–30–ті рр. XX ст.) // Eмінак. — 2020. — Вип. № 3 (31). — С. 111—121.