Липчанка — Вікіпедія
село Липчанка | |
---|---|
рос. Липчанка | |
Країна | Росія |
Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
Муніципальний район | Богучарський |
Поселення | Липчанське сільське поселення |
Код ЗКАТУ: | 20205812001 |
Код ЗКТМО: | 20605412101 |
Основні дані | |
Населення | 809 |
Поштові індекси | 396760 |
Телефонний код | +7 47366 |
Географічні координати: | 49°47′09″ пн. ш. 40°27′52″ сх. д. / 49.785833333333° пн. ш. 40.464444444444° сх. д. |
Часовий пояс | UTC+4 |
Водойма | р. Ліва Богучарка |
Мапа | |
Липчанка (рос. Липчанка) — село у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Адміністративний центр Липчанського сільського поселення.
Розташоване в історичній області Слобідська Україна.
Населення становить 809 осіб (370 чоловічої статі й 439 — жіночої) за переписом 2010 року (2003 року — 913 осіб, 315 дворів).
За даними 1859 року на казенному хуторі Липчанськ Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 1111 осіб (540 чоловічої статі та 571 — жіночої), налічувалось 134 дворових господарства[1].
Станом на 1880 рік у колишній державній слободі Липчанськ Дяченківської волості мешкало 1328 осіб, налічувалось 210 дворових господарств, існували православна церква, 12 вітряних млинів[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1576 осіб (795 чоловічої статі та 781 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними 1900 року у слободі Липчанська (Липчанка) Дяченківської волості мешкало 1575 осіб (793 чоловічої статі та 782 — жіночої) переважно російського населення, налічувалось 262 дворових господарства, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа, маслобійний і цегельний заводи, водяний і 19 вітряних млинів, мануфактурний магазин, 2 дріб'язкових і 2 винні лавки[4].
2000[5] | 2005[5] | 2010[6] |
---|---|---|
949 | ↘904 | ↘809 |
- Ворсінов Григорій Трохимович — юрист, генеральний прокурор України (1995—1997).
- (рос.) Липчанка
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 836)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-33. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5305)
- ↑ а б Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |