Спиридон (Литвинович) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Литвинович.
Спиридон (Литвинович)
Митрополит Галицький,
Архієпископ Львівський,
єпископ Кам'янецький
5 травня 1864 — 4 червня 1869
Обрання: 28 вересня 1863
Інтронізація: 5 травня 1864
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: Григорій Яхимович
Наступник: Йосиф Сембратович
 
Альма-матер: ЛНУ ім. І. Франка і Авґустинеум
Діяльність: політик, католицький священник, католицький священник, католицький єпископ
Народження: 6 грудня 1810(1810-12-06)
с. Дрищів, нині с. Надрічне, Бережанський район
Смерть: 4 червня 1869(1869-06-04) (58 років)
Львів
Похований: Львів, Городецький цвинтар, у 1880 р. перепохований на Личаківському цвинтарі
Батько: священик Ілля
Мати: Євгенія
Священство: 19 серпня 1835
Єп. хіротонія: 17 травня 1857

CMNS: Спиридон у Вікісховищі

Спиридо́н Литвин́ович (6 грудня 1810, с. Дрищів, нині с. Надрічне поблизу Бережан — 4 червня 1869, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви; з 5 травня 1864 року — митрополит Галицький та архієпископ Львівський — настоятель УГКЦ. Засідав у Галицькому сеймі як віриліст (представник духовенства) упродовж 1861—1869 років. Віцемаршалок Галицького сейму, член Державної ради Австрійської імперії, посол і віцепрезидент Австрійського райхсрату (1861—1864).

Оборонець прав української нації, прихильник поділу Галичини на українську та польську адміністративні одиниці, автор патріотичних поезій.[2]

Життєпис

[ред. | ред. код]
Спиридон (Литвинович)

Народився 6 грудня 1810 року в с. Дрищів (нині с. Надрічне Тернопільського району) в родині священика, пароха Дрищева.

Навчався в гімназії у м. Бережани, на богословських факультетах Львівського та Віденського університетів.

1835 р. висвячений на сан священика (ієрей). Упродовж 1835—1840 років навчався у вищому духовному закладі св. Авґустина у Відні, де здобув науковий ступінь доктора богослов'я. Повернувшись до Львова, став проповідником собору св. Юра у Львові, пізніше — катехитом німецькомовної гімназії у Чернівцях, а з 1848 р. — парохом церкви св. Варвари у Відні. У 1852 р. призначений почесним крилошанином та першим ректором новозаснованої Центральної духовної греко-католицької семінарії у Відні. 1857 р. висвячений на єпископа-помічника митрополита Михаїла (Левицького)[3]; після смерти митрополита в 1858—1860 рр. — тимчасовий адміністратор Галицької греко-католицької митрополії.

Брав активну участь у суспільно-політичному житті Галичини, відстоював права українського населення краю, підтримував проект її поділу на дві окремі адміністративні одиниці — західну (польську) і східну (українську).

Засідав у Галицькому сеймі як віриліст (представник духовенства) упродовж 1861—1869 років. Був віце-маршалком Галицького сейму, членом Державної ради Австрійської імперії, послом і віце-президентом Австрійського райхсрату (1861—1864 рр.), співголовою палати послів (у 1861 р.)[3].

1863 р. змінив на митрополичому престолі Григорія Яхимовича, був іменований Галицьким митрополитом. Рішуче виступав проти спроб вищого польського духовенства підпорядкувати греко-католицького митрополита польському архієпископові. Великою його заслугою було прийняття в 1863 р. «Конкордії» (з лат. concordia — «згода») з римо-католицькою церквою[4] — угоди, яка стала перешкодою в полонізації Галичини.

З 1864 р. — асистент папського престолу; згідно церковної посади — член палати вельмож (панів) Австрійського райхсрату та Галицького сейму[3].

1866 р. самоусунувся від політики, оскільки «покладав усі свої сподівання на Відень, а Відень за нашими домаганнями не обставав», «українські посли втратили небавом свій політичний провід» (за словами Костя Левицького).

Помер 4 червня 1869 року в Львові. Спочатку був похований на Городоцькому цвинтарі, а 1880 року його рештки разом із рештками іншого митрополита, Григорія Яхимовича, перенесено на Личаківський цвинтар[5] і поховано у гробниці галицьких митрополитів і крилошан[6].

Творчість

[ред. | ред. код]

Був автором патріотичних поезій, зокрема, слів до популярної старогалицької пісні «Руський молодець» («Я щасний руську матір маю»).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Litwinowicz, Spiridion // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 15. — S. 296.
  2. ↑ ЛИТВИНОВИЧ СПИРИДОН. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2021.
  3. ↑ а б в Головин Б., Пиндус Б. Литвинович Спиридон Ілліч / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 368. — ISBN 966-528-199-2.
  4. ↑ БЕРЕЖ.ІНФО — СПИРИДОН ЛИТВИНОВИЧ – МИТРОПОЛИТ ГАЛИЦЬКИЙ. info.berezhany.net. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 21 березня 2021.
  5. ↑ Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові [Архівовано 1 червня 2012 у Wayback Machine.]. — Львів : Видання товариства «Просвіта», 1932. — С. .
  6. ↑ Встановлено таблицю з іменами похованих у гробниці Львівської капітули – Львівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви. ugcc.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018. [Архівовано 2018-04-23 у Wayback Machine.]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Спиридон_(Литвинович)&oldid=43859770