Луїза де Коліньї — Вікіпедія

Луїза де Коліньї
фр. Louise de Coligny
Народилася	23 вересня 1555 Шатійон-Коліньї
Померла	13 листопада 1620(1620-11-13)[1][2][…] (65 років) Фонтенбло
Поховання	Нова церква
Країна	Франція
Діяльність	консортка, політична діячка, дипломат
Знання мов	французька[4]
Суспільний стан	буржуазія
Посада	опікун[d]
Рід	Оранська династія
Батько	Гаспар де Коліньї
Мати	Шарлота де Лавальd
Брати, сестри	Француа де Коліньїd і Шарль де Коліньїd
У шлюбі з	Вільгельм I Оранський і Шарль де Телін'їd
Діти	Фредерік Гендрік Оранський
Медіафайли у Вікісховищі

Луїза де Коліньї (фр. Louise de Coligny, 23 вересня 1555(15550923), Шатійон-Коліньї — 13 листопада 1620 , Фонтенбло) — французька аристократка з роду Коліньї, четверта дружина Вільгельма I Оранського, княгиня Оранська-Нассау.

Луїза була старшою дитиною адмірала Франції Гаспара де Коліньї та його дружини, Шарлотти де Лаваль (1530—1568), дочки графа Гі XVI де Лаваль-Монфор. Отримала різнобічну, але сувору протестантську освіту. Після ранньої смерті матері виховувалася королевою Наварри Жанною III. Тут Луїза познайомилась та завела дружбу із сином Жанни, майбутнім королем Франції Генріхом IV.

У віці 17 років (у 1572) Луїза, за порадою батька, виходить заміж за Шарля де Теліньї (1535—1572), фаворита короля Карла IX. Шлюб цей виявився недовгим, так як граф де Теліньї, як і батько Луїзи Гаспар де Коліньї, були убиті у Варфоломіївську ніч 24 серпня 1572 року, відмовившись перейти у католицтво. Після цих трагічних подій Луїза де Коліньї, разом з своєю свекрухою Жаклін д'Ентремон, вимушена була втікати з Франції — спочатку у Савойське герцогство, потім у Швейцарію — у Базель і у Берн. Після едикту у Больє вона повертається у Францію у 1576 році та живе у маєтках її покійного чоловіка у Льєрвіллі. Лише одного разу Луїза з'являється у королівському дворі — з проханням про повернення втраченого титулу та майна вбитого батька.

21 квітня 1583 року, у Антверпені, Луїза де Коліньї вдруге виходить заміж — за штатгальтера Нідерландів Вільгельма I Оранського-Нассау, ставши його четвертою дружиною. У 1584 році у Вільгельма та Луїзи народився син Фредерік-Генріх, у майбутньому принц Оранський. Після убивства у 1584 році і її другого чоловіка, Вильгельма — у присутності самої Луїзи — вона займається вихованням свого сина і дочок Вільгельма від третього шлюбу у традиціях протестантизму та займається їхніми майбутніми шлюбами.

Для підтримання постійних контактів з французькими протестантами — гугенотами — Луїза, разом з своїми небогами Єлизаветою Оранською-Нассау і Шарлоттою Брабантиною Оранською-Нассау у 1594 рокові приїжджає до Парижу, де відвідує королівський двір. Особливо стурбована Луїза була долею своєї онуки, Шарлотти де Ла Тремуйль, майбутньої графині Дербі. У зв'язку з вельми поважним протестантським походженням, тісними зв'язками з гугенотською аристократією і багаторічною дружбою з королем Генріхом IV, Луїза де Коліньї була вельми впливовою фігурою у політичному світі як Франції, так і Нідерландів.

Тривалий час Луґза де Коліньї прожила у Делфті. За рік до своєї смерті вона приїхала у Францію, до двору королеви Марії Медічі у палаці Фонтенбло. Упродовж всього свого життя Луїза де Коліньї залишалася відданою протестантській вірі. Похована у Ньївекерк, Делфт.

• Roland H. Bainton: Louise de Coligny. У: Women of the Reformation in France and England. Beacon Press, Boston 1983.
• Jules Delaborde: Louise de Coligny. Princesse d'Orange. Slatkine Reprints, Genf 1970 (Reprint der zweibändigen Ausgabe von 1890 (online).
• Paul Marchegay, Léon Marlet: Correspondance de Louise de Coligny, princesse d'Orange (1555—1620). Picard, Paris 1887 (online)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луиза де Колиньи