Людвік Цвіклінський — Вікіпедія

Людвік Цвіклінський
Народився17 липня 1853(1853-07-17)[1][2]
Гнєзно, Республіка Польща
Помер3 жовтня 1942(1942-10-03)[1] (89 років)
Краків, Третій Райх
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна Австро-Угорщина
Діяльністьмовознавець, педагог, письменник, політик, філолог, класичний філолог
Знання мовпольська і німецька
ЗакладЛНУ ім. І. Франка
ЧленствоПольське наукове товариство у Львові і Polskie Towarzystwo Filologiczned
Посадапосол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
Автограф
Нагороди

Людвік Цвіклінський (пол. Ludwik Ćwikliński; 17 серпня 1853, Гнезно — 3 жовтня 1942, Краків) — польський класичний філолог та античник, професор і ректор Львівського університету (1893—1894), редактор журналу «Eos» (1894—1901), міністр освіти у Відні (1917—1919).

Навчання та діяльність

[ред. | ред. код]

Навчався у Вроцлавському та Берлінському університетах. Довгий час працював у Львівському університеті. Читав лекції з класичної філології у Вільнюському університеті (1920), був почесним професором університету Познані та Ягеллонського університету в Кракові. Займався історіографією, грецькою поезією, польсько-латинською літературою, цікавився археологічними відкриттями.

Професор Л. Цвіклінський був ректором Львівського університету, а згодом міністром освіти Австро-Угорщини.

1888 року заснував львівське Літературне товариство імені Адама Міцкевича. 1897 року товариство створило спеціальний комітет для організації святкування столітнього річниці народження поета (1898). Комітет мав дев'ять секцій: шкільну, жіночу, мистецьку, урочисту, робочу, молодіжну, фінансову, пожертвувань, преси. Згодом комісію і комітет очолив Людвік Цвіклінський (1898—1899).

Франко добре знав Цвіклінського, оскільки відвідував його заняття, та і загалом їхні стосунки були досить теплими[3].

Людвіка Цвіклінського донині називають серед провідних львівських мовників-латиністів його доби[4].

Археологічний музей

[ред. | ред. код]
Докладніше: Археологічний музей Львівського університету

Професор Цвіклінський у 1880 році започаткував у стінах Львівського університету короля Яна Казимира Археологічний кабінет, у якому частково власними стараннями, а частково з допомогою меценатів помістив колекцію старожитностей, суттєвою частиною якої були матеріали розкопок історика Ізидора Шараневича. Експозиція служила ресурсом для навчання студентів і містила як оригінальні знахідки, так і копії, малюнки, відбитки предметів стародавніх часів та античності[5]. У 1898 році на клопотання проф. Цвіклінського збірка кабінету класичної археології отримала інше, окреме приміщення, яке раніше займав фізичний факультет. У 1899 році проф. Цвіклінський провів інвентаризацію колекції, щоб вона краще служила і студентам класичної філології, і історикам[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://en.isabart.org/person/125857
  2. ↑ https://boku.ac.at/universitaetsleitung/rektorat/stabsstellen/oeffentlichkeitsarbeit/themen/ehrentraegerinnen/ehrendoktorinnen/cwiklinski
  3. ↑ Гуменний В. Навіщо львів’янам Арістотель і Афіни, або історія однієї замітки І. Франка//Фотографії старого Львова, 26. 09. 2016. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  4. ↑ Ревак Н. Г., Сулим В. Т. Латинська мова (для неспеціальних факультетів): Підручник ; видання третє. — Вінниця: Нова Книга, 2011. — 440 с.
  5. ↑ Археологічний музей/Про нас. (Сайт музею). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  6. ↑ Погоральський Я. Археологічний музей Львівського університету - 40 років з часу відновлення діяльності.//АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ. — 2007. Вип. 10. — С. 321–325.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Людвік_Цвіклінський&oldid=35263935