Ліжник — Вікіпедія

Ліжник
Адміністративна одиниця	Івано-Франківська область Закарпатська область Чернівецька область
Країна походження	Україна
Статус нематеріальної культурної спадщини	Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України[d][1]
Ліжник у Вікісховищі

Лі́жник (пов'язане з ліжко, лежати) — товстий вовняний, здебільшого узорно-тканий виріб з об'ємною поверхнею та довгим пухнастим двостороннім ворсом. Ліжники мають обрядове, інтер'єрне й господарське призначення. Їхнє побутування зафіксоване серед народів усього Карпато-Балканського регіону.

У 2020 році карпатське ліжникарство внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.

В Україні виробництво ліжників характерне для тих регіонів, у традиційно-побутовій культурі яких вівчарство було однією з головних галузей господарської діяльності (Гуцульщина, Бойківщина та Марморощина), де ліжники є найуживанішими предметами щоденного домашнього побуту. Ними застеляли постіль, піч, припічок, лавиці, стелили та вкривалися під час спання, нерідко підкладали під голову замість подушок; улітку застеляли сидіння на возах, а взимку — на санях або бричках; прикривали зверху коней та підстеляли під сідло під час сідлання коней.

Ліжники тчуть на вузьких (до 80 см) ручних верстатах-кроснах. Нитки основи відстоять одна від одної на 10-12 мм. Виткані вироби піддають валянню в особливій валяльні, яка називається вали́ло. На відміну від звичайної валяльні, де використовували товкачі чи молоти, які приводило в рух водяне колесо, у валяльні для ліжників звалювання вовни здійснюється безпосередньо потужним струменем води^[2], що падає у велику ємність. Для найкращого звалювання в ємності мають бути не більш 3-4 ліжників, процес забирає від 4 годин влітку до 10 годин взимку, при цьому розміри виробу зменшуються на 20 %.

• Коц
• Аррас
• Гобелен
• Килим, килимарство

• Ліжник [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 845. — 1000 екз.
• Лосюк Василь. Гуцульське ліжникарство: традиції, сучасний стан і перспективи // Традиційна культура України як складова культурної політики: сучасний стан, загрози, перспективи: Зб. наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, 2 листопада 2017 р. / Український центр культурних досліджень. — К. : НАКККіМ, 2017.
• Гуцульський ліжник: дискурс через віки: наук.-експедиційні нариси / І. І. Олещук, М. М. Шкрібляк. — Чернівці: Друк Арт, 2018. — 80 с. : іл. — ISBN 617-7465-67-5.

• Валило в Карпатах (відео)
• Карпатський ліжник — гуцульський винахід · Ukraїner (відео) [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.]

1. ↑ 2020
   d:Track:Q127205965d:Track:Q534495d:Track:Q12138d:Track:Q25337
2. ↑ Валило // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.