Лінивець — Вікіпедія

Лінивець
лінивець виду Bradypus variegatus
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Лінивцеподібні (Pilosa)
Надродина:	Megatherioidea
Родина:	Лінивцеві (Bradypodidae) Gray, 1821
Рід:	Лінивець (Bradypus) Linnaeus, 1758
Типовий вид
Bradypus tridactylus Linnaeus, 1758
Вікісховище: Bradypus

Лінивець^[1][2][3] (Bradypus) — єдиний рід неповнозубих ссавців у родині лінивцевих (Bradypodidae). Етимологія: дав.-гр. βραδύς — «повільно», дав.-гр. -πούς — «-ногий»^[4].

Лінивці живляться майже виключно деревним листям, хоча можуть при нагоді з'їсти комаху або дрібну ящірку. Листя важко перетравлюються і має дуже низьку калорійність та поживну цінність. Для перетравлення рослинної клітковини лінивці використовують бактерій-симбіонтів, що входять до складу мікрофлори їхнього травного тракту. Перетравлювання займає близько місяця. У ситого лінивця ⅔ ваги тіла може припадати на їжу в шлунку.

Цікаво, що всі трипалі лінивці у природному середовищі існування живляться переважно листям та квітами цекропія, і тому утримувати їх у неволі достатньо важко.

Через низьку калорійність листя фізіологія та поведінка лінивців орієнтовані на жорстку економію енергії. Майже весь час лінивці проводять, висячи на гілці дерева спиною вниз. Від падіння з дерева їх рятують великі та гострі кігті. 15 годин на добу лінивці сплять. А навіть коли не сплять, то пересуваються дуже повільно і лише за необхідності (звідси назва). У лінивців довга шия, що дозволяє їм досягати листя, мінімально пересуваючись. Шия лінивців дуже рухлива та дозволяє повертати голову на 270 градусів, має 8 або 9 шийних хребців. Температура тіла активного лінивця становить 30 — 34 °C, а у спокої ще нижча. Лінивці дуже не люблять злазити з дерев, оскільки на землі вони дуже безпорадні. Крім того, це вимагає витрат енергії. Злазять вниз вони для відправлення природних потреб, які здійснюють лише раз на тиждень — сечовий міхур у них величезний (чому вони не роблять це з дерев, точно не відомо); та іноді для переходу на інше дерево. Пологи часто відбуваються на дереві.

У разі необхідності лінивці непогано плавають. Їх швидкість у воді — близько 4 км/год.

З метою додаткової економії енергії лінивці часто збираються групами у розвилках гілок. Є припущення, що при цьому вони спаровуються.

Зір у лінивців поганий, зате вони здатні розрізняти кольори, що нетипово для інших ссавців.

У їх шерсті часто селиться метелик Вогнівка акацієва. Крім того, у шерсті багатьох видів лінивців живуть ціанобактерії, здатні до фотосинтезу, що додають лінивцям зеленкуватого відтінку і роблять їх менш помітними.

Через незвичайне положення тіла лінивців їх органи теж розташовані незвично. Печінка повернена до спини і не стикається з черевною стінкою, трахея згинається, тощо. Шерсть спрямована до хребта, на відміну від всіх інших ссавців.

Як у всіх неповнозубих, мозок лінивців містить дуже мало звивин, але добре розвинені нюхові області.

Лінивці можуть витримати падіння з великої висоти та важкі травми. Маленькі лінивці чіпляються не за дерева, а за шерсть матері. Іноді вони падають і при цьому можуть загинути, бо мати може і не полізти вниз за своїм дитинчам.

Лінивці не можуть ані захистити себе, ані втекти від хижаків. Проте лінивці зберігають чисельність завдяки захисному забарвленню та повільним рухам, що робить їх малопомітними. У деяких областях лінивці становлять ⅔ біомаси ссавців. Тільки один вид з п'яти, лінивець ошийниковий, оголошено зникаючим.

Лінивці зустрічаються у Центральній та Південній Америці. У минулому вони водилися і в Північній Америці, але були майже відразу винищені після приходу туди європейців.

Маса тіла лінивців різних видів варіює від 4 до 9 кг, а довжина тіла становить близько 60 сантиметрів. Родичами лінивців є броненосці та мурахоїди, також пов'язані з неповнозубими. Предками лінивців були гігантські лінивці, у тому числі мегатерії — величезні тварини розміром із слона або бика, що харчувалися, як і сучасні лінивці, листям дерев. Мегатерії вимерли 10 — 12 тисяч років тому і були сучасниками первісних людей.

Сучасних лінивців можна зустріти на Бразильському плоскогір'ї й у Патагонії разом з капібарами і тапірами.

• Bradypus crinitus
• Bradypus pygmaeus
• Bradypus tridactylus — лінивець трипалий
• Bradypus torquatus — лінивець нашийниковий
• Bradypus variegatus — лінивець бурогорлий

У минулому всіх лінивців — і трипалих, і двопалих, відносили до однієї родини, але потім було виділено дві родини і доведено, що лінивці цих двох родин не споріднені одні з одними. Подібність їхнього зовнішнього вигляду, фізіології та поведінки пов'язані з конвергентною адаптацією до способу життя на деревах.

1553 року лінивець вперше згадується у літературі — у книзі «Хроніка Перу» Педро Сьєси де Леона:

Також у горах та заростях водяться дуже великі змії й інші тварини, нам не відомі, серед яких є такі, яких ми називаємо лінивці [pericos ligeros], чого варто лише побачити наскільки потворний його зовнішній вигляд і те, з якою млявістю та неповороткістю вони пересуваються.

— Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша. Глава VI.^[5]

• Лінивець Сід є одним з головних героїв мультфільму «Льодовиковий період».
• У мультфільмі Сімейка Крудс, у Малого є вихованець, антропоморфний лінивець Кушак.
• У мультфільмі Зоотрополіс, працівники в управлінні дорожної служби — антропоморфні лінивці, там же працює лінивець Бліц, знайомий лиса Ніка.

• Істота з Панами

Проєкт Віківиди має дані за темою:

Лінивець