Лінкольн-центр — Вікіпедія

Лінкольн-центр
Дата створення / заснування	1962
Названо на честь	Авраам Лінкольн
Країна	США
Адміністративна одиниця	Мангеттен
Місце розташування	New York[d]
Дата офіційного відкриття	1962
Орендар	Lincoln Center for the Performing Arts[d][1], The Chamber Music Society of Lincoln Centerd, Film Society of Lincoln Centerd, Jazz at Lincoln Center Orchestrad, Джульярдська школа, Lincoln Center Theaterd, Метрополітен-опера, New York City Balletd, New York City Operad, Нью-Йоркський філармонічний оркестр, New York Public Library for the Performing Artsd і Школа американського балетуd
Поштовий індекс	NY 10023
Зображений на	Джон Уік 2 і Чорний лебідь
Роботи в колекції	Міський музей (Амстердам)[2]
Пов'язана категорія	d
Офіційний сайт​(англ.)
Лінкольн-центр у Вікісховищі

40°46′21″ пн. ш. 73°59′02″ зх. д. / 40.77251° пн. ш. 73.98376° зх. д. / 40.77251; -73.98376

Лінкольн-центр (англ. Lincoln Center) — найбільший культурний центр Нью-Йорка, розташований на Мангеттені. Тут знаходиться всесвітньо відомий театр Метрополітен-опера та низка інших культурних установ. Лінкольн-центр видає проспекти та журнали про культуру, зокрема відомі за межами США журнали «Opera News» та «Film Comment».

Лінкольн-центр розташований в Західному Мангеттені на ареалі площею 61 000 м² між Амстердам-Авеню та Колумбус-Авеню, а також між 62-ю та 66-ю вулицями. На півночі він межує з Лінкольн-сквером. Раніше на цьому терені знаходився квартал Сан-Хуан-Гілл.

Центр виконавських мистецтв, названий на честь президента США Авраама Лінкольна, є комплексом із 12 будівель, призначених для різних публічних культурних заходів та освітніх цілей — концертних залів, оперних і драматичних театрів, кіноцентрів тощо. Лінкольн-центр є однією з найбільших у світі культурною агломерацією.

У власному приміщенні виступає трупа Метрополітен-опери, в будівлі театру Девіда Коха^[en] — трупа Нью-Йоркського балету (до 2011 р. тут також давала вистави Нью-Йоркська міська опера), в будівлі Девід-Геффен-хол, до 2015 року — Евері-Фішер-хол — Нью-Йоркський філармонічний оркестр. Концертний зал Еліс Таллі^[en], що входить у комплекс Джульярдської школи, наданий для виступів Товариства камерної музики^[en] та заходів Нью-Йоркського кінофестивалю, театр Вівіани Бомон^[en] — для драматичних постановок. Заходи Кінотовариства Лінкольн-центру^[en] відбуваються в залі театру Волтера Ріда. Також тут знаходяться Школа американського балету^[en], Нью-Йоркська публічна бібліотека виконавських мистецтв^[en] і Джазовий центр^[en] — група будівель, куди входять Роуз-театр на більш ніж тисячу місць, Зал Аллена і джазовий клуб Діззі «Кока-кола». В Дамрош-парку^[en] знаходиться літній амфітеатр, в якому проводять концерти просто неба.

Лінкольн-центр на Манхеттені закладено 1959 року президентом Дуайтом Девідом Ейзенхауером. Будівництво почалося в 1960-х роках за рішенням консорціуму міських голів під проводом Джона Рокфеллера-молодшого^[3]. До будівництва центру було залучено найкращих архітекторів^[4]. Він об'єднав в одному місці вже відомі культурні інституції з давньою історією, такі, як Нью-Йоркський філармонічний оркестр (1842), театр Метрополітен-опера (1883), Джульярдська школа музики (1905), Нью-Йоркська міська опера (1944) та Нью-Йоркський міський балет (1935/1948), з новими закладами.

2004 року з'явився Джазовий центр^[en], у березні 2006 року почалася модернізація деяких будівель з метою створення університетського містечка Лінкольн-центру. Роботи тривали 4 роки й коштувала 1,2 мільярда доларів.

• Макс Абрамович — Евері-Фішер-хол, Зал Філармонії, 1962 (у 1973—2015 роках — Евері-Фішер-холл);
• Воллес Гаррісон — основний план та будівля Метрополітен-опери^[en], 1963—1966;
• Філіп Джонсон — Театр штату Нью-Йорк^[en], 1964 (з 2008 року — театр Девіда Коха);
• Гордон Буншафт — Бібліотека і музей виконавських мистецтв^[en], 1965;
• Ееро Саарінен — Театр Вівіани Бомон^[en], 1965;
• П'єтро Беллускі — Джульярдська школа та прилеглий до неї Концертний зал Еліс Таллі^[en], 1969;

• Рокфеллерівський центр

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лінкольн-центр

• Офіційна сторінка [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Схема Лінколь-Центру [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)