Маврицій Дідушицький — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дідушицький.
Маврицій Ігнатій Олександр Дідушицький
Maurycy Ignacy Aleksander Dzieduszycki
ПсевдоМаврикій Дідушицький
Народився10 лютого 1813
с. Рихтичі, в королівстві Галіції і Лодомерії, Австрійська імперія
Помер22 квітня 1877
м. Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар
КраїнаКоролівство Польське[1]
 Австро-Угорщина
Місце проживанняПольща
Діяльністьпоет, письменник, історик, політик, драматург, землевласник, літератор, перекладач
Галузьісторія[1]
Відомий завдякиісторик, письменник, поет, драматург, перекладач
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Знання мовпольська
ЧленствоКраківське наукове товариствоd[2]
Титулграф
Посадапосол до Галицького сейму[d]
РідДідушицькі
ДітиAugust Pius Dzieduszyckid, Klemens Dzieduszyckid і Карл Дідушицькийd
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Командор ордена Святого Григорія Великого
Командор ордена Святого Григорія Великого

граф Маврицій Ігнатій Олександр Дідушицький (іноді Маврикій Дідушицький;[3][4] пол. Maurycy Ignacy Aleksander Dzieduszycki; 10 лютого 1813, с. Рихтичі, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (нині Дрогобицький район Львівська область Україна) — 22 квітня 1877, Львів) — польський історик зі спольщеного руського роду Дідушицьких, письменник, поет, драматург, перекладач, дійсний член Польської академії наук.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив зі спольщеного українського (руського) аристократичного графського роду Дідушицьких гербу Сас. Син шамбеляна австрійського імператорського двору Людовика Дідушицького та його дружини Доміцелли Моніки з Бельських.

Початкову освіту здобув у школі василіян у Дрогобичі, потім навчався у гімназіях Чернівців і у єзуїтів у Тернополі. У 1832—1836 рр. вивчав право у Львівському університеті.

Працював чиновником у місцевих адміністраціях. У 1851—1869 рр. — фактичний очільник,[5] з 1864 року — офіційно заступник куратора «Ossolineum» (тепер Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника). Здійснив перебудову будівлі бібліотеки. Залучив до роботи в "Ossolineum"і істориків Августа Бельовського і Кароля Шайноху.

Будучи ревним (фанатичним[3]) католиком, ввів у бібліотеці Індекс заборонених книг.

1847 р. обраний до Галицького станового сейму, 1854 р. призначений радником галицького намісництва у Відні, з 1855 р. — радник двору Австрійської імперії.

1856 р. заснував у Львові першу в Галичині виправно-трудову установу для жінок.

1873 р. обраний дійсним членом польської Академії знань, 1875 р. — дійсний член Краківського наукового товариства; 1859 р. йому присвоєно звання почесного члена історико-статистичної секції Моравсько-Сілезького товариства розвитку сільського господарства і природознавства.

Наукова та творча діяльність

[ред. | ред. код]

М. Дідушицький — автор філософських творів, віршів і прози. У своїй великій праці «Збігнєв Олесницький» виклав польську історію XV століття.

Підготував «Карту Палестини» (1862), розпочав роботу над другим виданням «Словника польської мови» Лінде.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Szkice filozoficzne Ojczyzna (1867),
  • Nieprzeliczeni (1877)
  • Powieść z dawnych czasów (повість, 1868)
  • Mandat poselski (комедія, 1871)
  • Pieśń o dziejach polskich (поема, 1873)
  • Samobójstwo (філософсько-моральне дослідження, 1876)

Історичні праці

[ред. | ред. код]
  • Krótki rys dziejów i spraw lisowczyków (1843—1844, 2 томи)
  • Tadeusz Dzieduszycki i początki konfederacji barskiej (1843)
  • Piotr Skarga i jego wiek (1850, 2 томи
  • Zbigniew Oleśnicki (1853—1854), 2 томи)
  • Opinia publiczna (1856)
  • Dążności moralne teatru (1859)
  • Kronika domowa Dzieduszyckich (1865)
  • Święty Stanisław, biskup krakowski, wobec dzisiejszej dziejowej krytyki (1865)
  • Żywot Wacława Hieronima Sierakowskiego, arcybiskupa lwowskiego (1868)
  • Dwie polityczne unie, kolmarska i lubelska (1873)
  • Dni, nocy, godziny (1874)
  • Вірші, казки, науково-популярні статті
  • переклади
    • Hymn o Św. Krzyżu z mszału łacińskiego (1854)
    • Pieniądz Emila Zoli (1891)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перша дружина — Катажина Заґурська, друга — Наталія Рудницька. Діти:

  • Анна Наталія — дружина графа Владислава Кшиштофа Фелікса, мати репресованого НКВД графа Владислава Мавриція Волянських.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Мякотин В. А. Дзедушицкий, Маврикий // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. Xа. — С. 567.
  2. ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/dzieduszycki-hrabia-maurycy/
  3. ↑ а б Сеньків М. Фундатори і меценати львівських музеїв кінці ХІХ — початку ХХ століть [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 244.
  4. ↑ Франко І. Зібрання творів у 50 томах [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.]. — 1985. — Т. 46. — Кн. 1. — С. 204.
  5. ↑ Tyrowicz, s. 114.
  6. ↑ Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1876. — S. 83. (нім.)
  7. ↑ Anna Natalia hr. Dzieduszycka z Dzieduszyc h. Sas (ID: 5.396.224) [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: AJ. — Wrocław, 1983. (пол.)
  • Tyrowicz M. Dzieduszycki Maurycy Ignacy Aleksander // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T/ VI. — S. 113—116. (пол.)


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маврицій_Дідушицький&oldid=43684443