Магістратура Стародавнього Риму — Вікіпедія

Стародавній Рим
Періоди Римське царство 753–509 до н. е. Римська республіка 509–27 до н. е. Римська імперія 27 до н. е.–395 Західна 395–476 Східна 395–1453 Священна 800–1806
Історія Заснування Риму Царський період Республіка Рання Республіка Пунічні війни і експансія на Сході Союзницька війна Громадянська війна 83-82 до н. е. Змова Катіліни Перший тріумвірат Громадянська війна 49-45 до н. е. Другий тріумвірат Імперія Імператори Династія Юліїв-Клавдіїв Династія Флавіїв Династія Антонінів Династія Северів Принципат Криза III століття Західна Римська імперія Східна Римська імперія Домінат
Поняття SPQR Римський Форум Титули
Медицина Медицина Клавдій Гален Авл Корнелій Цельс
Культура Культура Освіта Шлюб Проституція Релігія Поховальна практика Християнство Театр Мова Література Архітектура Мода
Географія Географія Дороги Провінції
Політика та право Конституція Римської республіки Сенат Коміції Армія Легіони Магістратури Консул Військовий трибун з консульською владою Цензор Диктатор Начальник кінноти Едил Трибун Квестор Претор Префект Проконсул Царі стародавнього Риму Військовий трибун Тріумвірат Децемвіри Римське громадянство Cursus honorum Senatus consultum Senatus consultum ultimum Римське право Імперій Колегіальність
Люди Ромул і Рем Луцій Тарквіній Сципіон Гракхи Марій Сулла Цицерон Помпей Гай Юлій Цезар Марк Антоній Октавіан Нерон Веспасіан Траян Марк Аврелій Діоклетіан Костянтин І Ромул Август Горацій Вергілій Овідій
п о р

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2020)

Магістрату́ра (від лат. magistratus — чиновник, начальник) — загальна назва державних посад у Стародавньому Римі. Виникнення магістратів припадає на період встановлення Римської республіки (кінець VI століття до н. е.). Магістратура здійснювалась безоплатно, була короткостроковою (як правило, 1 рік) і колегіальною, тобто виконувалися двома людьми (за винятком посади диктатора). Людина, яка працювала замість магістра, називалася магістра́том.

Магістратури були двох видів:

• ординарні (звичайні) — виборні згідно законів у певний день з наперед визначеним терміном повноважень;
• екстраординарні (надзвичайні) — призначені для виконання певних доручень або у випадку виникнення якоїсь надзвичайної небезпеки з можливістю пролонгації, якщо загроза все ще не усунена, або з можливістю скласти повноваження достроково, якщо поставлена задача була виконана.

Перший вищий магістрат був створений у 509 р. до н. е. відразу після скасування царської влади: на чолі Римської республіки постали два вищі магістрати — консули з числа патриціїв. Спочатку всі посади магістратів, окрім народних трибунів, обіймали вийнятково патриції, але в 367 р. до. н. е. ухвалення закону Ліцинія і Секстія дало можливість ставати магістратами і плебеям. У законі було вказано, що щонайменше один консул щороку має бути плебеєм.

Всі магістрати мали право видавати укази у сфері своїх обов'язків і накладати штрафи; вищі магістрати, окрім цензорів, володіли верховною владою (imperium). Їхньою зовнішньою відмінністю була свита з лікторів із фасціями. У 180 до н. е законом Віллія був встановлений порядок і послідовність проходження магістратів (див. cursus honorum).

В епоху Римської імперії виборні посади втратили політичне значення, але збереглися як передумова для зайняття нових, впливових постів.

• Виборність. Магістрів обирали на Народних зборах з числа осіб від 27 років і старше (в залежності від посади). До невиборних, призначуваних магістрів належали диктатор і начальник кінноти. При правлінні Сулли зріс віковий ценз: для квесторів — від 30 років, для преторів — від 40 років, для консула — від 42 років.

• Колегіальність. На кожну посаду крім диктатора і начальника кінноти обиралось по декілька осіб. Вони працювали окремо, але при вирішенні важливих питань узгоджували між собою рішення. Магістрат міг позбавити рішення свого колеги юридичної сили, наклавши на нього veto.

• Недовгочасність перебування на посаді. Магістратів обирали строком на 1 рік, крім цензорів, яких обирали на 5 років.

• Відповідальність перед народом. Магістрати несли відповідальність за свою діяльність перед зборами, на яких їх обрали.

• Безоплатність. Магістрати не отримували винагороди за свою працю, оскільки їхня діяльність була почесним обов'язком і було ганебно брати гроші за службу Батьківщині.

Розрізнялися магістрати:

• ординарні (виборні)
  • вищі
    • консули
    • претори
    • цензори
  • нижчі
    • народні трибуни
    • едили
    • квестори
• екстраординарні (що призначаються)
  • вищі
    • диктатор
    • начальник кінноти
    • інтеррекс

• Паневин К.В. ДЕМОКРАТИЗАЦИЯ СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКОГО СТРОЯ РИМСКОЙ РЕСПУБЛИКИ // История Древнего Рима. — Санкт-Петербург : Полигон, 1998. — 918 с. — ISBN 5-89173-035-9. (рос.)